- Асоційована вільна держава Пуерто-Ріко
Estado Libre Asociado de Puerto Rico
-
- Вільно асоційована держава Пуерто-Ріко (ісп.
Estado Libre Asociado de Puerto Rico,
англ.
Commonwealth of Puerto Rico) —
територія, що перебуває на правах самоуправління під юрисдикцією США і має статус
«неінкорпорованої
організованої території» (unincorporated organized territory), що
означає, що дана територія є невід'ємною частиною США, верховна влада належить
Конгресу
США, але дія на ній Конституції
США обмежена. Розташована в Вест-Індії,
на острові Пуерто-Ріко з групи Великих
Антильських островів (що відділяють Карибське
море від Мексиканської
затоки і Атлантичного
океану) і низці прилеглих малих островів.
- Пуерто-Ріко має власну конституцію, законодавчу, виконавчу і судову гілки
влади. Зв'язок із США полягає в наявності загального громадянства, валюти і
оборони. У зв'язку з відсутністю чіткої законодавчої бази щодо статусу території
це питання активно обговорюється на самому острові, в США і ООН. У 2000 році за розпорядженням президента Клінтона
була створена спеціальна комісія із статусу Пуерто-Ріко (англ.
Presidents Task Force on Puerto Rico's
Status)[1]. У своїй доповіді комісія підтвердила поточний
статус і рекомендувала надати громадянам острова право на самовизначення[2].
Передбачається, що в рамках цієї процедури пуерторіканці виберуть один з трьох
варіантів: закріплення поточного статусу, входження в США на правах штату або
отримання незалежності. Відповідний законопроект внесений на розгляд
Конгресу[3].
- Населення території становить 3 994 259 осіб (оцінка станом на 2007 рік), площа — 9 104 км2.
-
Історія
- Доколумбів період
- Історія Пуерто-Ріко в період до прибуттю на цю землю Христофора
Колумба до кінця не вивчена. Все, що відоме про неї, прийшло з археологічних
розкопок і усних розповідей перших іспанських мандрівників. Перша книга, що
всесторонньо описує історію Пуерто-Ріко, була написана братом Ін'їго Ласиієррой
(ісп.
Fray Iñigo Abbad y Lasierra) в 1786 році, через 293 роки після першого
відвідання цього острова іспанцями[4].
- Першими поселенцями Пуерто-Ріко були ортоїроїди (англ.
Ortoiroids), представники стародавньої
культури. Розкопки, проведені в 1990 році,
знайшли залишки первісної людини, вік якої датувався приблизно 2000 роком до
наший ери (4000 років
тому). Залишки назвали «людина Пуерто Ферро» (англ.
Puerto Ferro man)[5]. У проміжку між 120
і 400 роками нашої ери на острів прибули представники індіанського племені ігнері
(англ.
Igneri) з району річки Оріноко
в Південній
Америці[6]. Між 7 і 11 століттями острів стали заселяти
представники аравакських племен,
що заснували культуру таїно,
представники якої називало острів «Борік'вен» або «Борінк'уен»[7], і
приблизно до 1000 року ця культура стала
домінувати на острові, аж до пріплитія Колумба в 1493 році.
-
Період іспанської колонізації
- Христофор
Колумб висадився на острові 19
листопада 1493 року під час своєї другої
подорожі до берегів Америки. Спочатку
іспанці назвали острів Сан-Хуан-Баутіста на честь святого Іоанна
Хрестителя, але кінець кінцем острів отримав назву Пуерто-Ріко, що в
перекладі означає «багатий порт». Колонізація острова іспанцями почалася в 1508 році, коли з Санто-Домінго
(острів Гаїті)
прибув із загоном конкістадорів Хуан
Понсе де Леон (ісп.
Juan Ponce de León), який заснував
місто Капарра.
Капарра — головний порт Пуерто-Ріко. Назва Сан-Хуан перейшла дещо пізніше (в 1521 році) до столиці території і до невеликого
острова «Старий Сан-Хуан» (англ.
Old San Juan), що нині є частиною
столиці. Після завоювання острова та його анексії Іспанією в
1509 році Хуан Понсе де Леон став першим
губернатором острова[8].
- З назвою держави і його столицею пов'язаний географічний курйоз. Острів
спочатку був названий в традиціях іспанських колонізаторів Сан-Хуан на честь
християнського святого. Столиця, відповідно, отримала ім'я Пуерто-Ріко (Багатий
порт), але згодом картографи «переплутали» назви.
- Острів незабаром був колонізований іспанціями. До
острова почали завозитися африканські раби
як безкоштовна робоча
сила натомість індіанського населення, що швидко зменшувалося через хвороби,
вимушене працювати на іспанську корону. Врешті-решт, таїно повністю вимерли в
результаті хвороб, які принесли з собою іспанці і африканці, а також від важких
умов життя, в яких вони опинилися. Пуерто-Ріко швидко став важливою фортецею і
портом іспанської імперії в Карибському морі. Проте в кінці 17-18 століть в
центрі колонізації опинилися більш процвітаючі території материка, а не острів,
збіднілий унаслідок скорочення чисельності населення. Після виснаження покладів
золота (остаточно в 1830 році) іспанці
зосередили свою увагу на плантаціях
цукрового
очерету. Ще у 18 столітті на острів завезли каву.
- Економічому процвітанню перешкоджали пірати. Для захисту від
них та від загрози з боку європейських ворогів Іспанії на острові поступово
виникли різні форти і фортеці, такі як Ла-Форталеса (ісп.
La Fortaleza),
Фуерте-Сан-Філіпе-дель-Морро (ісп.
Fuerte San Felipe del Morro) і
Сан-Крісто?баль (ісп.
Fuerte San Cristóbal), мури яких
збереглися дотепер. Французи, голандці
і англійці
неодноразово робили спроби захопити Пуерто-Ріко, але терпіли поразку в спробах
тривалої окупації острова.
- У 1809 році, коли війська Наполеона
I окуповували велику частину Піренейського
півострова, і була у розпалі Перша
іспанська революція, збори тимчасового уряду в іспанському місті Кадіс
оголосили Пуерто-Ріко заморською провінцією Іспанії з правом представництва при
іспанському дворі[9]. Перший представник острова в Кадіських
кортесах Рамон Повер і Гіральт (ісп.
Ramón Power у Giralt) помер незабаром
після прибуття до Іспанії. З ухваленням Кадіської
конституції 1812 року, коли іспанські
території були розділені на провінції, пуерторіканцям дарувало умовне
громадянство.
- 10
серпня 1815 року в Іспанії був виданий
королівський декрет, що заохочував іспанців і інших європейців , лояльних до
іспанської корони і римо-католицької церкви, селитися на острові, що відкрило
Пуерто-Ріко шлях до торгових стосунків з іншими країнами. Це було початок
зростання аграрної економіки острова, де цукор, тютюн і кава стали основними продуктами
експорту. Острів почали заселяти іммігранти з Німеччини,
Корсики, Ірландії, Франції, Португалії
і Канарських
островів, що рятувалися від важких економічних потрясінь в Європі і яких привертала
можливістю вільного в'їзду на острів. Проте ці невеликі послаблення і права були
незабаром скасовано. Після повалення Наполеона до Іспанії повернулася абсолютна
монархія, яка відмінила Кадіську конституцію і повернула Пуерто-Ріко статус
колонії, де безмежно патували іспанські монархи.
- 25
червня 1835 року дружина іспанського
короля Фердинанда
VII Марія
Крістина, у цей момент регентша Іспанії (1833—1840), відмінила торгівлю
рабинями в іспанських колоніях. У 1851 році
губернатор острова Хуан де-ла-Песуела-Севальос (ісп.
Juan de la Pezuela Cevallos) заснував
на острові Королівську академію витончених мистецтв, яка давала освіту шкільним
вчителям, розробляла методику викладання, і влаштовувала літературні конкурси,
які сприяли інтелектуальному і літературному розвитку острова. У 1858 році Семюел
Морзе встановив в місті Арройо (ісп.
Arroyo) перший на острові телеграфний
апарат.
- Життя в Пуерто-Ріко в другій половині 19 століття відбувалося на тлі боротьби
за автономію. Перепис 1860 року показав, що
населення острова склало 583 308 чоловік. З них 300 406 (51,5 %) чоловік
складало біле населення, решта належала до інших рас, переважно нащадків
африканських рабів[10]. З них переважна більшість (83,7 %)
відносилася до бідних прошарків. Аграрний розвиток острова гальмувався нестачею
доріг, примітивністю знарядь праці і стихійними лихами, такими як засуха.
Економіка також страждала від високих тарифів і податків, встановлених
іспанською королівською владою. 23 вересня 1868 року в місті Ларес (ісп.
Lares) спалахнуло повстання за
незалежність, відоме як «El Grito de Lares», яке незабаром було придушене. Вожді
цього повстання Рамон
Еметеріо Бетансес (ісп.
Ramón Emeterio Betances) і Сегундо
Руїс Белвіс (ісп.
Segundo Ruiz Belvis) в сучасному
Пуерто-Ріко вважаються батьками пуерторіканської нації. В 1873 році нова конституція Іспанії дозволила представникам
Пуерто-Ріко ввійти до іспанського парламенту.
- Пізніше виник політичний рух за незалежність під керівництвом Романа
Бальдоріоті де Кастро (ісп.
Ramón Baldorioty de Castro), а в кінці
століття рух під керівництвом Луіса Муньоса Рівери (ісп.
Luis Muñoz Rivera). У 1897 році Муньос Рівера з соратниками виступили перед
ліберальним іспанським урядом за надання автономії для Куби і Пуерто-Ріко. У наступному, 1898 році, на короткий період було оголошено
автономний уряд. Хартія автономії була підзвітна губернаторові острова, що
призначається Іспанією. Губернатор мав право анулювати будь-яке рішення місцевої
влади і брав участь у виборах парламенту.
-
Період американського правління
- 1898 — після початку іспано-американської
війни американці окупували Пуерто-Ріко. Після її закінчення, за Паризьким
пактом, країну передали США.
- 1952 — країна набула статус «вільно
приєднаної до США країни» з внутрішнім самоврядуванням.
-
Географія
- Географічні координати — 18 15 N, 66 30 W.
- Автономна республіка Пуерто-Ріко розташована на південно-східніх Карибських
островах
(між Атлантичним
океаном та Карибським
морем). Найбільші з них — острови Вєкуес, Кулебра, Мона, Десечео, Каґа де
Муертос тощо.
- Головний острів, Пуерто-Ріко — крайній східний острів Великих Антильських
островів, розташований між Американськими Віргінськими
островами і Домініканською
Республікою, у 120 км на схід від острова Гаїті,
від якого відділений протокою
Мона. Розмір: 170км x 60км; населення: понад 4 мільйони мешканців.
- Клімат тропічний морський, м'який, не сильно помітні сезонні температурні
коливання.
- Періодичні посухи та урагани. Сезон ураганів — з травня до листопаду.
- Терен головним чином пагорбистий з береговою смугою рівнин на півночі;
урвисті гори на західному узбережжі; загалом піщаний положистий морський
берег.
- Основні природні багатства: мідь, нікель, є потенціал для
видобутку нафти.
- Особливості — найвищий прибуток на душу населення в Латинській
Америці.
- Валюта: долар США
-
Адміністративний устрій країни
- Столиця — місто Сан-Хуан,
розташоване на північному узбережжі головного острова (430 тисяч населення).
- Інші міста: Майагуєс, Понсе.
- Державні мови: іспанська й англійська.
- Найпоширеніша релігія — католицизм.
- Чинна конституція
була затверджена 3 березня 1952 року, схвалена конгресом США 3 липня 1952 року, набула чинності 25 липня 1952 року.
- Згідно з конституцією 1952 року
губернатор обирається на 4 роки; законодавчі органи сенат і палата представників
(аналогічно до США).
- Виконавчі органи країни: президент США Джордж
Буш, голова уряду губернатор Анібал Асеведо-Віла (зі січня 2005 року).
- Кабінет призначає губернатор за згодою законодавчої влади.
- Губернатор обирається народним голосуванням на 4-річний період.
- Законодавчі органи: двопалатна Законодавча Асамблея складається зі Сенату
(мінімум 27 членів, обраних народним голосуванням на 4-річний строк) та Палати
Представників (51 член, обраних народним голосуванням на 4-річний строк).
- Судова система: Верховний суд, Апеляційний суд та Суд Першої Інстанції, який
має в собі Верхній Суд і Муніципальний Суд. Всіх суддів призначає губернатор з
дозволу Сенату.
- Країна поділена 78 муніципалітетів
(самоврядних районів; municipios, в однині — municipio)
-
Політичні партії
- Партія
незалежності Пуерто-Ріко (англ.
Puerto Rican Independence Party
(PIP))
- Народно-демократична партія Пуерто-Ріко (англ.
Popular Democratic Party of Puerto Rico
(PPD))
- Нова прогресивна партія (англ.
New Progressive Party (NPP))
-
Економіка
- Сільськогосподарські товари: цукрова тростина, кава, ананас, банан плодовий, банан,
худоба.
- Інші галузі: туризм, фармацевтика, електронна, текстильна та
харчова промисловість.
- Предмети експорту: електроніка, цукор, тютюн, ром, ананаси,
текстиль, пластмаси, хімікалії, продукти харчування.
- Країни, в які експортують: США (90.3 %), Великобританія
(1.6 %), Нідерланди
(1.4 %), Домініканська
Республіка (1.4 %) (2002)
- Предмети імпорту: хімікалії, механізми й обладнання, одяг,
продукти харчування, риба, нафтопродукти.
- Країни-імпортери: США (55.0 %), Ірландія
(23.7 %), Японія (5.4 %) (2002)
|
