- Мартині?ка (фр.
Martinique, кариб. Madinina) -
володіння (заморський
департамент)Франції на
одноіменному острові в групі Малих
Антильських островів у Карибському
морі Атлантичного
океану.
- Площа острова становить 1 079 км².
- Населення складає 381,4 ис. осіб (1999; 320 тис. в 1979), в основному негри та мулати.
- Офіційна мова - французька. Основна релігія - католицизм.
- Столиця - Фор-де-Франс.
В адміністративному відношенні Мартиніка поділяється на 2 округи:
- Північний,
- Південний.
- Управління департаментом здійснює префект, який назначається урядом Франції.
Є виборчий орган самоуправління - Генеральна рада, що вибирається населенням
острова на 6 років. В парламенті Франції Мартиніка представлена 3 депутатами в
Національних зборах та двома - в сенаті.
-
Географічне положення
- Острів омивається на сході Атлантичним океаном, на заході Карибським морем.
Західний берег порізаний слабко, добрі гавані є тільки в затоці
Фор-де-Франс. Східні та південні береги порізані сильно, але вхід в бухти
перегороджує широка смуга рифів.
-
Рельєф
- Острів складений вулканічними
породами. Погорбована рівнина поділяє його
на 2 частини: південну, менш високу (висотою до 500 м), та північну, зайняту
гірськими масивами та вулканами, серед яких - діючий вулкан Монтань-Пеле,
висотою 1 397 м.
-
Клімат
- Клімат
тропічний, пасатний. Пересічні місячні температури 24-27°C. Опадів від 1 500 до
2 000 мм за рік. Дощовий сезон (з грозами та ураганами) - з липня по
листопад.
-
Гідрографія
- Річки невеликі та несудноплавні.
-
Флора та фауна
- Схили гір вкриті тропічними лісами. До висоти 1 200 м поширені пальми, червоне та
трояндове дерева, деревоподібні папороті, вище
- капустяна пальма. Прибережні райони вкриті мангровими
заростями.
- Фауна острова відноситься до
Антильської зоогеографічної підобласті.
-
Історія
-
Відкриття
- Острів відкритий Христофором
Колумбом в 1502 році. В 1635 році на острові висадились французи під командуванням
П.Белена д'Еснамбюка (губернатора
острова Сент-Крістофер). Заселення французами супроводжувалось винищенням
місцевих карибських племен. З 1664 року Мартиніка знаходилась під управлінням
Вест-Індської компанії.
-
Французька колонія
- 1674 року острів перейшов у власність
французької колонії. Неодноразово островом намагались заволодіти англійці, під
їхньою владою він був в 1762-63, 1794-1802
та 1809-14 (хоча фактично англійська окупація
продовжувалась до 1816 року) роках.
- Дружина Наполеона
імператриця Жозефіна
Богарне народилася на Мартиніці. Будинок, де вона провела дитячі роки, зараз
обладнаний під музей, де серед експонатів можна побачити шлюбний контракт
Наполеона і Жозефіни з підписами молодих.
- Французькі переселенці культивували цукрову
тростину, бавовник та каву, які мали попит у Європі. На
плантаціях працювали негри-раби, яких завозили із Африки. Численні повстання
рабів жорстоко подавлялись колонізаторами (перші великі повстання проходили в 1657 та 1665 роках). Особливого розмаху рух проти рабства досяг в
першій половині XIX ст. В 1848 році рабство було відмінене, але земля
залишалась в руках білих колонізаторів.
- Після падіння у Франції Другої
імперії 1870 року жителі острова були
формально зрівняні у виборчих правах з населенням метрополії.
Мартиніка отримала представництво у французькому парламенті. На острові стали
розвиватись капіталістичні відносини. Однак господарювання колонізаторів вело до
односторонності економіки, до розвитку тільки тих галузей, продукція яких йшла
на експорт.
- До кінця XIX ст. було побудовано низку підприємств по переробці
сільськогосподарської продукції. Експлуатація робітників викликала забастовки
працівників окремих підприємтсв в 1881, 1884 роках та загальні забастовки в 1900, 1905,
1912 та 1916 роках. На початку XX ст. стали діяти профсоюзи та політичні партії. Підйом
робітничого руху в 1935 році, який почався
із забастовки сільськогосподарських працівників, призвів до важливих соціальних
перемог - восьмигодинний робочий день та розширені права профсоюзів.
-
Заморський департамент
- Під час Другої
Світової війни Мартиніка в 1940-43 роках
знаходилась під владою режиму "Віши". Вийшля з-під влади в 1943 році в результаті повстання, визнавши Французький
комітет національного звільнення. Боротьба народу острова за ліквідацію
колоніального режиму заставила правлячі кола Франції надати Мартиніці в 1946 році статус "заморського департаменту".
Однак це не призвело до якихось істотних змін ні в політиці, ані в області
економіки. Назначений французьким урядом префект мав в дійсності права
губернатора колонії. Посади в державних установах займали переселенці із
Франції. Вони отримували низку переваг, в часності добавку до заробітньої
платні.
- Франція зберегла контроль над зовнішньою торгівлею Мартиніки. Сільське
господарство залишалось орієнтовним на вирощування тільки експортних культур,
промисловість переважно на первинну обробку цукрової тростини. Населення
відчувало гніт як французьких, так і місцевих чиновників, що призвело до
посилення класової боротьби. Антиколоніальний рух очолює Мартинікська
комуністична партія, яка сформувалась 1957
року.
- Французький уряд намагався придушити народні бунти. Так, для ліквідації
безробіття воно запропонувало еміграцію мартинікців до метрополії. З 1961 року еміграція стала плануватись офіційно.
В 1963 році було створено у Франції
спеціальне Бюро міграції із "заморських департаментів". У Франції емігранти із
таких департаментів використовувались на некваліфікованій низькооплачуваній
роботі. В прошарках емігрантів виникають антиколоніальні організації (наприклад,
Об'єднання мартинікських емігрантів), які у боротьбі підтримували
антиколоніальні сили у своїх країнах.
- На початку 1960-их років на острові посилились урядові репресії по відношенню
до національно-демократичних сил. Відповіддю ставали демонстрації протесту проти
колоніального іга (1961 та 1962 роки), забастовки (1961, 1963 та 1965 роки),
створення в 1961 році Фронту захисту демократичних свобод. Антиколоніальні сили
об'єднались у боротьбі за автономію. Програма автономії передбачала створення на
острові асамблеї, яка вибиралась б загальним голосуванням, виконавчого органу,
який би відповідав перед асамблеєю, та органу співпраці із Францією. В області
економіки планувалось провести аграрну реформу, індустріалізацію та вільну
торгівлю з іншими країнами.
|
