- Республіка Аргентина
- República Argentina
-
- Аргентина (Argentina), Аргентинська Республіка, — країна
в Південній Америці, що межує на півдні і заході з Чилі, на
північному заході з Болівією, на сході з Парагваєм, Бразилією,
Уругваєм і омивається Атлантичним океаном. Площа 2 780 092 км²;
Нас. 40,914 млн осіб (оцінка 2009) (32686 тис. у 1990 р.); столиця
— Буенос-Айрес. Офіційна мова – іспанська. Грошова одиниця –
песо.
- Походження назви Аргентина — від латинського «арґентум»
(срібло). Купці використовували аргентинську ріку Ріо-де-ла-Плата
(Срібна ріка) для транспортування срібла та інших скарбів з
Перу. Земля вниз за течією і стала відома як Аргентина (Земля
срібла).
- Населення в основному іспанського чи італійського походження.
402.921 американських індіанців.
- Мови: іспанська (державна), мапудунґун, кечуа, гуарані.
- Географія
- Рельєф. На заході знаходяться гори Анди , на півночі — ліси,
у центральній частині — пампаси, на півдні — Патагонське плато,
східна частина рівнинна;
- Ріки: Колорадо, Парана, Уругвай і Ріо-де-ла-Плата. Спірною
територією є Фолклендські (Мальвінські) острови на півдні Атлантики.
- Географія. Природа
- Аргентина займає фактично всю південно-східну частину Південної
Америки. Протяжність Аргентини з півночі на південь складає
біля 3800 км. і біля 1400 км. із заходу на схід. Аргентина вирізняється
великою різноманітністю ландшафту; на півночі великі простори
займає рівнина Гран-Чако, покрита тропічною саваною; до неї
примикають сухі субтропічні степи Пампи, на півдні розташоване
Патагонське плоскогір'я з суворим кліматом. Усього на території
країни виділяють 4 великих природних області: 1) гірська область
Анд; 2) північні рівнини, Гран-Чако і межиріччя Парани та Уругваю;
3) Пампа – великі і практично безлісі рівнини на південь від
Гран-Чако, на схід від Анд і на північ від ріки Ріо-Колорадо;
4) Патагонія – відкриті вітрам степи на південь від Ріо-Колорадо.
- Східна частниа А. — великі, переважно низовинні рівнини:
Гран-Чако, Ентре-Ріос, Ла-Плата (Пампа). На заході рівнини змінюються
Передандійським плато, що переходить в Анди (г. Аконкагуа, 6960
м) з численними конусами вулканів і сніговими вершинами. На
північ від 27° пд. ш. в межі А. заходить Міжандійське плато
— пуна Атакама (до 4200 м).
- Весь південний схід зайнятий Патагонським плато (до 2000
м). А. має значні поклади нафти, свинцевих, цинкових, вольфрамових,
залізних, мідних, уранових руд та ін.
- Клімат рівнинної ч. на півночі — тропічний, з вологим жарким
літом і теплою сухою зимою (пересічна температура січня +30°,
липня +20°, опадів до 900 мм), в центр, районах — субтропічний
(пересічна температура січня +23°, липня +9°, опадів
бл. 1000 мм), у Патагонії — помірний, напівпустельний (пересічна
температура січня +12, +22°, липня +2, +5°, опадів 100—250
мм), в Андах — на півночі переважають високогірні, пустельні
клімати, в південних районах помірно холодні. Річкова сітка
густіша на півночі: великі судноплавні ріки — Парана з Парагваєм,
Уругвай.
- Ріки півдня А. маловодні.
- В країні багато озер, особливо на півдні Патагонії і в басейні
Парани та Уругваю.
- Ліси займають бл. 1/5 ч. території А. У Гран-Чако, на червоноземних
ґрунтах, сухе рідколісся з цінним, багатим на танін деревом
квебрахо; в Пампі, на родючих чорноземних ґрунтах — лучно-степова
рослинність; у Патагонії, на бурих ґрунтах — напівпустелі. Зволожені
схили гір на півночі вкриті тропічними лісами, на півдні — мішаними.
- Клімат на півночі тропічний, південніше – субтропічний,
на півдні помірний.
- Гол. ріки – Парана, Парагвай, Уругвай, Чубут, Ріо-Негро,
Ріо-Колорадо.
- Історія
- Незалежність від Іспанії отримана в 1816 році. Хуан Перон
був президентом у 1946—1955 роках, повернувся до влади в 1973,
але через рік помер. Переворот 1976 року привів до влади військову
хунту, поразка в Фолклендській війні з Великобританією змусило
генерала Гальтієрі піти у відставку в 1983 році, дипломатичні
відносини з Англією відновлені в 1990.
- Населення
- Основне населення — аргентинці — нащадки ісп. колонізаторів
16—18 ст.; дальший приріст ішов значною мірою за рахунок імміграції
з Іспанії, Італії, Франції, Польщі, Західної України та ін.
Корінне населення — індіанці — майже повністю винищене колонізаторами.
В А. налічується 20— 30 тис. індіанців (гуарані, кечуа, араукани)
та бл. 400 тис. метисів. Розміщення населення дуже нерівномірне.
Найгустіше заселені райони, що прилягають до гирла Ла-Плати.
В зх. і пд. районах А. проживає незначна кількість населення.
Велике землеволодіння і аграрна криза зумовлюють постійне переселення
селян у міста (в 1943—53 — понад 100 тис. сімей). Міське населення
становить 62,5%. Найбільші міста (в тис. ж.): Буенос-Айрес —
3733 (1958), Росаріо — 761, Кордова — 352, Ла-Плата — 325. З
6446 тис. чол. самодіяльного населення, згідно з переписом 1947,
в сільському, лісовому господарстві і рибальстві зайнято 25%,
в обробній промисловості — 22,4%.
- Українці в Аргентині
- Еміграція українців в Аргентину почалася з кінця 19 ст.
1904—05 з Бразилії в Аргентину переселилося близько 5 тис. вихідців
з Чернігівщини. Особливо великий потік емігрантів з Західної
України був 1924—32. Українці селилися в основному на пустуючих
лісистих землях двох північних провінцій — Місіонес і Чако,
де вони складали більшість сільського населення. Основне заняття
українців у провінції Чако було вирощування бавовнику, в Місіонес
— тютюну і чаю. В провінції Мендоса, де українці також поселялись
компактною групою, вони займалися виноградарством, садівництвом,
городництвом. Багато українських сімей в степових провінціях
Аргентини займалися хліборобством. Досить велика група українців
почала працювати на промислових підприємствах Буенос-Айреса
та його передмість.
- Політика
- А. — федеративна республіка, в її складі 22 провінції і
один округ (столичний). На чолі держави стоїть президент, який
обирається на 4 роки (має можливість займати пост 2 періоди
поспіль). Він же — глава уряду, а також головнокомандувач збройними
силами. Вищий орган законодавчої влади — Національний конгрес,
що складається з двох палат: палати депутатів (257), яка обирається
на 4 роки, і сенату (72), який обирається на 6 років (по 3 сенатори
від столиці і кожної провінції, а також від нац. тер. Вогняна
Земля). За конституцією президент має право запроваджувати в
країні стан облоги, при якому скасовуються всі конституційні
гарантії. Глава держави й уряду Нестор Кірчнер з 2003. А з 2007
року главою стала Крістіна Де Кірчнер (Кірщнер).
- Економіка
- Сучасна Аргентина – індустріально-аграрна країна. Основні
галузі економіки: харчова, автомобільна, текстильна, хімічна
та нафтохімічна, металургійна. Осн. тр-т – залізничний, автомобільний,
морський. Всі провінції Аргентини пов'язані мережею залізниць,
загальна протяжність яких становить 34,4 тис. км. Істотну роль
відіграє водний транспорт. У країні функціонують 7 великих і
30 дрібних портів. Одним з найбільших портів Латинської Америки
залишається Буенос-Айрес, через який здійснюється 4/5 всіх океанських
перевезень. Великі морські порти: Росаріо, Ла-Плата. Естуарій
Ла-Плата і впадаючі в нього ріки Парана, Уругвай і Парагвай
утворюють систему судноплавних шляхів протяжністю бл. 3000 км.
- Внутрішні і міжнародні повітряні перевезення здійснюються
переважно національною авіакомпанією «Аеролінеас аргентинас»,
яку контролює іспанська компанія «Іберія ерлайнз».
Основний центр повітряного сполучення – столиця країни; в межах
аґломерації Великого Буенос-Айреса знаходиться міжнародний аеропорт
Есейса і дев'ять більш дрібних аеропортів, обслуговуючих внутрішні
лінії. За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation,
U.S.A., 2001]:ВВП – $ 306,2 млрд. Темп зростання ВВП – 3,9 %.
ВВП на душу населення – $8475. Прямі закордонні інвестиції –
$ 4,3 млрд. Імпорт – $ 38,3 млрд (г. ч. Бразилія – 22,6%; США
– 19,4%; Німеччина – 6,0%; Франція – 5,1%; Італія – 5,1%). Експорт
– $ 31,4 млрд (г.ч. Бразилія – 30,3%; США – 8,1%; Китай – 6,7%;
Нідерланди – 4,2%; Уругвай – 3,2%).
- Культура. Наука. Освіта. Преса
- Освіта
- Офіційно в А. проголошено загальне обов'язкове навчання
дітей віком від 6 до 14 років. У 1954 було 16 189 поч. шкіл
(2 565 164 учні), проте бл. 2/3 дітей шкільного віку залишається
поза школою. В А. існує «єдина шкільна система»,
але в серед. школах, як правило, навчаються діти заможних. У
1954 було 459 серед, шкіл (102 742 учні) та 1340 проф. шкіл
(216 343 учні). Релігійні організації (католицькі) мають у своєму
віданні широку мережу шкіл різного типу, під їхнім впливом перебуває
також багато приватних шкіл. У вищих нівч. закладах — 141 893
студенти. Найбільший університет у Буенос-Айресі (засн. 1821).
Найбільша бібліотека — Національна в Буенос-Айресі (607 208
томів). Музеї: Нац. музей образотворчих мист., Нац. історичний,
Природничих наук у Буенос-Айресі та ін. В столиці є наук, установи
і товариства (Академія літератури, Нац. академія права та ін.).
- Архітектура
- Індіанські племена, що за давніх часів населяли країну,
залишили порівняно небагату спадщину в будівельному мист. З
16 ст. під впливом завойовників створюється нова архітектура
в традиціях іспанського бароко (собор у Кордові, 18 ст.). В
18—19 ст. поширюються впливи архітектури класицизму, спочатку
стриманої та монументальної (собор у Буенос-Айресі, 1804), потім
пишної. В 2-й пол. 19 ст. в архітектурі А. запанувала еклектика,
з поч. 20 ст. — конструктивізм.
- Образотворче мистецтво
- Мистецтво старод. населення А. — індіанців — кочових пастухів
проявилося лише в орнаментуванні побутових і культових предметів.
- З 16 ст., після завоювання країни іспанцями, аргент. мистецтво
перебувало під впливом мистецтва метрополії. В 17—на поч. 18
ст. в архітектурі, скульптурі і живописі панує бароко, в кін.
18—на поч. 19 ст. його змінює класицизм.
- Сучас. живопис А. виник у 1-му десятилітті 20 ст., зазнаючи
впливу імпресіонізму. Визначними сучас. художниками А. є монументалісти
Л. Спілімберго та Х.-К. Кастаньїно, що присвячують свої твори
людям праці. Велику популярність здобула творчість А. Берні.
Група «Боедо» об'єднує головним чином графіків,
які в своїх творах порушують соціальні теми (Д. Урручуа, А.
Віго). Значних успіхів досягла нац. скульптура в творчості Р.
Іруртія, А. Ріганеллі та X. Фіорованті. В сучасному мист. А.
сильні також формалістичні напрями.
- Кіно
- Перший фільм в А. був створений 1916; у 1930 — перший звуковий
фільм «Пісня гаучо» (режисер Феррейра). Серед визначних
творів аргент. кінематографії: «Війна гаучо», «Дика
пампа» (режисер Л. Демаре), «Альбеніс» (режисер
Л.-С. Амадорі), «Течуть каламутні води» (режисер
У. дель Карріль), «Кам'яні обрії» (режисер Р.-В.
Баррето). Відомі аргент. кіноактори: Ф. Наварро, Л. Торрес,
Е. Муїньйо, Т. Мерельйо, Л. Сан-дріні та ін. Аргент. кіномистецтво
залежить тепер від «Центральної кінокомпанії» і
«Акціонерної спілки Клементе Лококо», які випускають
на екрани переважно продукцію Голлівуда. Деякі аргент. фільми
йшли на екранах України.
- Преса та радіо
- В А. видається понад 140 газет. Найвідоміші з них: «Демокрасія»
(«Democracia»), «Ла насьйон» («La
Nacaiòn»), «Ла пренса» («La Prensa»),
«Ель мундо» («El Mundo»). Орган соціалістич.
партії — «Вангуардія» («La Vanguardia»);
орган прогресивної інтелігенції — «Пропосітос» («Propositos»);
органи компартії — «Нуестра палабра» («Nuestra
palabra») і «Ла ора» («La Hora»).
- Радіостанції А. належать в основному трьом компаніям: «Ель
мундо», «Бельграно» і «Сплендід».
В Буенос-Айресі — телевізійний центр.
|
