-
|
- Новаціан або Новатіян (лат. Novatian) (* 200 — †258), був теологом, та з 251 по 258 антипапою (в той час антиєпископом) у Римі.
- Після того, як помер папа Фабіан,
у 250 році Новаціана було вибрано представником громади. Все вказувало
на те, що він буде наступником Фабіана. Однак у березні 251 року було
вибрано Корнелія
наступним єпископом (папою). Проте Новаціана освятили три єпископи з
півдня Італії і він почав боротьбу за посаду з Корнелієм. Ця боротьба
відбувалась на фоні й так складної ситуації у 251 році, коли
переслідування християн були особливо жорстокі.
- Новаціан зі своїми прихильниками з римської громади, названими потім
новаціанцями, створює окрему церковну громаду. Вони захищали стару
строгу практику поєднування з Церквою тих, що згрішили. Це питання було
тоді дуже актуальним, бо за Декієвих переслідувань велика кількість
вірних заперечили свою віру. Тих, хто з Церкви переходили на сторону
новаціанців, вони перехрищували. Вони вважали себе церквою «святих,
чистих», і на Сході раніше маніхеїв прийняли на себе назву грец. καθαρο?.
Основною рисою цієї секти було непрощення грішників. Зразу новаціанці
відмовляли прощення тільки винуватим у трьох найважчих гріхах і
виключали їх раз і назавжди з Церкви. Пізніше цей строгий захід вони
поширили на всі смертні гріхи, здійснені після охрищення, і позбавляли
грішників всякої надії, кажучи, що покаяння є для них некорисне і
неможливе. Основним положенням було те, що церква не прощає важких
гріхів, а це може зробити лише Бог.
- Завдяки незвичайній активності Новаціана і його прихильників ця
схизма дуже поширилася, навіть на Сході, і протрималася аж до VII
століття. Новаціанство було присутнє в християнських громадах Іспанії до
5 століття. Пізніше їхні принципи були витіснені з церковної практики.
- У 251 році Новаціан на синоді з 60 єпископів під головуванням Корнелія був відлучений від церкви.
- Новаціан покидає Рим і під час переслідувань християн під час правління Валеріана, напевне, гине мученицькою смертю. Він використовує в своїх творах, як і Тертуліан — латинську мову. Відомі два його листи із збірки Кипріана Карфагенського.
- Інформація з сайту http://uk.wikipedia.org
|