-
|
- Святий Іполіт Римський (бл. 170 — бл. 235) — один із ранніх християнських Святих, один із найпрацьовитіших та знаних письменників ранньої Церкви, мученик. Увійшов у богословський конфлікт із Папою Римським Зефірином та протягом деякого часу очолював окрему групу християн. Вважається першим антипапою
(217/218 — 235). Сам св. Іполіт називав себе «наступником апостолів» та
«учасником в благодаті Св. Духа за наступництвом» («Філософумене»).
- Католицька церква згадує його 13 серпня, а православні та греко-католики — 30 січня.
- Біографія
- Працював в Римі, але писав грецькою мовою, освіта його була
еллінська. Міг бути римлянином грецького походження, однак більшість
патрологов стверджує, що він приїхав зі Сходу в зрілому віці.
- Вважається, що Іполит був учнем Св. Іренея Ліонського. Так, Патріарх Фотій
називає його учнем св. Іринея, хоча невідомо, чи знав Іполит єпископа
Ліонського особисто. Іполит був ревним заступником християнської Церкви і
боровся словом і ділом з єресями того часу, головно трінітарними.
- Невідомо, коли і за яких обставин почалося громадське служіння св.
Іполіта в Церкві. В «Філософуменах» сказано, що за Папи Римського Зефірина
(198—217 рр.) св. Іполіт вже обіймав в Римській церкві сан пресвітера.
Після цього був висвячений на єпископа за всіма церковними правилами.
- Як і св. Іриней, Іполіт був ревним апологетом християнського вчення,
сміливо викривав і засуджував лже-вчення древніх і сучасних йому
єретиків. Св. Іриней Ліонський написав відомий твір «Проти єресей»,
присвячений історії єретичних систем і їхньому викриттю. Св. Іполіт
продовжив єресеологічну працю свого попередника і написав знамениті
«Філософумени».
- Також є відома боротьба св. Іполіта з новими ворогами християнства
(наприклад, Ноетом), які спотворювали вчення про Триєдиного Бога. За
свідченням Євсевія Кесарійського, перше знайомство св. Іполита з
Орігеном могло відбутися ще в Римі, куди він прибув за часів служіння
папи Зефирина. Можливо, сам св. Іполіт цікавився екзегетичними творами
Орігена під час його перебування на Сході, зокрема в Олександрії і
Аравії.
- Вирішивши, що папа Зефірин став упадати в єресь, Іполит відокремився
від нього і створив свою громаду. Його опозиційні настрої посилило
обрання св. Калікста Папою.
- Св. Іполіт Римський вважається першим відомим антипапою, поставленим
партією суворого дотримання церковної дисципліни, всупереч реформам
тодішнього Римського єпископа Калікста (217—223), націлених на
ослаблення церковної дисципліни і поблажливість.
- Св. Іполіт звинуватив папу Каліста 1) в тому, що той приймав до
церковної єдності всіх відлучених так само, як і тих, які поверталися з
єретичних зібрань; 2) в тому, що той стверджував, нібито єпископ не
підлягає відлученню, якщо б навіть впав в смертний гріх; 3) в тому, що
той посвячував в ієрархічні ступені осіб двох- і трьохшлюбних і не
відлучав навіть і тих, які одружувались, обіймаючи кліросні посади.
- Він продовжував залишатися антипапою при папах св. Урбані і св. Понтіані.
Хоча, на думку дослідників, які ґрунтуються і посилаються на свідчення
римського «Хронографа» від 354 р., св. Іполіт не поширював свою
діяльність далеко за межі Риму.
- 235 року — Св. Іполіт, разом з папою Понтіаном, був засланий римським імператором Максиміном на острів Сардинію. Там вони примирилися й погодилися, що наступним папою буде св. Антер.
- Помер 235 або 236 року мученицькою смертю (разом з Понтіаном). За папи св. Фабіана,
їхні тіла були перенесені й урочисто поховані в Римі одного й того ж
самого дня — 13 серпня (за старим стилем) 236 або 237 року.
- За свідченням римського «Хронографа» («Лібер понтіфікаліс») 354 року
св. Іполіт Римський був офіційно визнаний святим із занесенням його
імені в офіційні римські і церковні мартирологи (мученицькі акти).
- Твори
- Св. Іполіт був одним із найплодовитіших церковних письменників. В
історії християнської писемності ІІІ ст. він, безумовно, посідає одне з
перших місць. Бл. Єронім долучав його до вискокоосвічених і вчених
письменників Церкви, кажучи, що в його творах не знаєш, чому маєш
дивуватися більше: філософським чи богословським відомостям.
- У своїх богословських працях Іполит є педантичним збирачем думок, що
їх висловили його попередники. У нього — нероздільність Бога не виключає
множинності Його особистостей. У своїй головній роботі — «Філософумене»
він намагається простежити джерело всіх єресей до творів давньогрецьких
філософів. Йому приписується також «Апостольська традиція», в якій
подано Святу літургію та обряди, прийняті в Римі на поч. III ст.
- Озлобленість проти опонентів та вічний полемічний тон псують його
твори. Оскільки він писав грецькою, то на західне богослов'я Св. Іполит
не справив великого впливу і був відкритий для дослідників порівняно
пізно.
- На превеликий жаль, більша частина творів Св. Іполіта є втрачена і дотепер вповні чи майже вповні збереглися тільки:
- Екзегетичні — «Тлумачення на книгу пророка Даниїла».
- Догматичні — «Про Христа і антихриста».
- Полемічні — «Філософумени» і «Проти Ноета».
- Літургійні — «Апостольське Передання».
- Гомілетичні — «Слово на день Богоявлення».
- Деякі твори збереглись в невеликих уривках, які є цитовані в творах інших церковних письменників.
- «Тлумачення на книгу пророка Даниїла» — єдиний екзегетичний твір св. Іполіта, який зберігся до наших часів в повному обсязі.
- Важливим є «Апостольське Передання» (235), у ньому є не тільки опис,
але і текст Літургії своїх часів, який головно подає зміст євхаристичної
частини Служби Божої, але й подано багато молитов та обрядів.
- Інформація з сайту http://uk.wikipedia.org
|