ЕСТОНІЯ

Республіка Естонія  Eesti Vabariik

Республіка Естонія — країна Північної Європи, обмежена Балтійським морем на заході та Фінською затокою на півночі. Естонія має кордон з Латвією на півдні та з Російською Федерацією на сході, а також морський кордон з Фінляндією на півночі та Швецією на заході.

Історія

Ще в праісторичні часи Естонія була заселена фіно-угорськими племенами естів. Християнство прийнято після завоювання Братством Меча з Німеччини і Данією 1227 року. Після цього територія Естонії перебувала під владою різних країн — Данії, Швеції, Речі Посполитої, Російської імперії. Проте вищі верстви та середній клас залишалися переважно балтійсько-німецькими аж до 1918 року. Німці, що проживали на території Естонії, пішли з країни перед та наприкінці Другої світової війни (серед них дід та бабця відомого тенисиста Бориса Беккера).

Після розвалу Російської імперії, внаслідок Жовтневого перевороту в Петрограді, Естонію проголошено незалежною республікою 24 лютого 1918 року. Серед відомих політиків міжвоєнного часу — прем'єр-міністр Яан Тиніссон, Отто Страндман, Ааду Бірк, Юрі Улуотс.

Насильно включена до складу СРСР у червні 1940 року Естонія повернула собі свободу 20 серпня 1991 рроку, після Співочої Революції та розпаду СРСР. Відтак 20 серпня в Естонії — державне свято.

Після того, як 31 серпня 1994 року Естонію полишили останні війська РФ, вона самостійно вибудовувала економічні й політичні відносини з Західною Європою та іншими країнами, стала членом НАТО 29 березня 2004 року. Естонія розпочала перемовини про членство в ЄС 1998 року та вступила до нього 1 травня 2004 року.

Політика

Естонія є конституційною демократією, президент якої обирається однопалатним парламентом кожні п'ять років. Уряд або виконавча влада формує прем'єр-міністр, якого призначає президент. Уряд складається з 14 міністрів і призначається президентом після схвалення парламентом.

Законодавча влада належить однопалатному парламентові, Riigikogu — Державній Асамблеї, яку складає 101 депутат. Депутатів на чотирирічний термін обирає безпосередньо народ. Верховний суд — Державний Суд або Riigikohus, складають 17 суддів, голову Верховного суду пропонує парламентові президент, і парламент призначає його на довічний термін.

Адміністративний устрій

Повіти Естонії

Естонія поділяється на 15 адміністративних одиниць першого порядку. За географічним та демографічним розміром це — повіти (ест. maakond, множ. maakonnad).

Повіти:

Валґамаа

Вільяндімаа

Вирумаа

Гар’юмаа

Гіюмаа

Іда-Вірумаа

Йиґевамаа

Ляянемаа

Ляяне-Вірумаа

Пилвамаа

Пярнумаа

Рапламаа

Сааремаа

Тартумаа

Ярвамаа

Географія

Естонія лежить між 57,3 і 59,5 град. північної широти та між 21,5 і 28,1 східної довготи, на східному узбережжі Балтійського моря, на рівній північно-західній частині східної Європейської платформи. Середня висота над рівнем моря становить лише 50 м.

Поклади горючого сланцю (або кукерситу) та вапняку, ліси вкривають 47 % площі та відіграють ключову роль в економіці цієї взагалі-то бідної на ресурси країни. Естонія має близько 1 400 озер (більшість — дуже малі, найбільше — Пейпсі (Чудське озеро), 3 555 км²), численні болота, 3 794 кілометрів узбережжя з численними затоками, протоками та фйордами. Число островів та острівців — близько 1 500. Два великі — Сааремаа й Гіюмаа.

Найвище місце — Суур Мунамяґі на піденному сході країни (318 м).

Природа

Природа. Тер. Е. розташована на півн.-зах. околиці Сх.-Європейської рівнини біля берегів Балтійського м., між Фінською і Ризькою затоками. Бл. 9% тер. – острови, з них о-ви Сааремаа, Хіюмаа та ін. утворюють Зах.-Естонський (Моонзундський) архіпелаг. Сер. висота тер. Е. бл. 50 м, більш висока – південно-сх. частина Е. з височинами Хаанья (найвища точка республіки – г. Суур-Мунамягі, вис. 318 м). Рельєф рівнинний та горбистий. Домінують льодовикові і водно-льодовикові форми рельєфу – хвилясті моренні і водно-льодовикові рівнини, моренні горби, ками, ози, друмліни. Вздовж півн. узбережжя Е. простягається Півн.-Естонський глінт (зах. частина Балтійсько-Ладозького уступу). На виходах карбонатних порід силуру і ордовика розвинений карст. Відомі метеоритні кратери – Каалі, Ілуметса, Тсиирікмяе і Кярдласька астроблеми. Клімат перехідний від морського до континентального. Ріки – Нарва і Емайигі. В Е. 1200 озер, що займають 4,8% тер. країни. Найбільші – Чудсько-Псковське та Виртс'ярв.

Економіка

Як член Європейського Союзу Естонія є частиною чи не найбільшої світової економічної зони. 1999 р. Естонія пережила найтяжчу кризу з моменту здобуття незалежності 1991 р., головно внаслідок впливу фінансової кризи в РФ у серпні 1998 р. Естонія приєдналася до СОТ в листопаді 1999 р. (будучи другою країною Балтії, що приєдналася до СОТ) та продовжувала перемовини з ЕС про приєднання. Приватизація енергетики, телекомунікацій, залізниці та інших державних підприємств триває. Естонія виконала більшість підготовчих заходів для вступу в ЕС до кінця 2002 р. і тепер має одну з найміцніших економік серед нових країн-членів Європейського Союзу, до якого вона приєдналася 1 травня 2004 р. Естонська економіка швидко зростає, частково завдяки участі фінських компаній, які переносять свою звичайну діяльність до цієї країни, а також завдяки потужному секторові інформаційних технологій (ІТ). ВВП на душу населення становить $12 300 і є найбільшим серед країн Балтії.

1994 р. Естонія стала однією з перших країн світу, яка запровадила єдиний податок: в Е. єдина ставка незалежно від доходів платника становить 26 %.

Демографія

Близько 70 % населення — естонці, решта — вихідці з республік колишнього СРСР, головно з РФ. Мігранти мешкають у північно-східному промисловому повіті Іда-Вірумаа та в столиці Таллінні. Є нечисленні громади фінів, а також окремого фіно-угорського народу сето. Українців в Е. мешкає біля 60 тис. чоловік. Уряд піклується про зміцнення самосвідомості української громади, фінансує україномовну освіту, національні фестивалі, гуртки, самодіяльність.

Державною мовою країни є естонська, що є близько спорідненою до фінської. Російська мова також поширена, як і англійська.

Національний склад

Згідно з переписом 2000 р. населення Естонії складається з:

67,9 % естонців

25,6 % росіян

2,1 % українців

1,2 % білорусів

0,9 % фінів

1,7 % інших народностей

0,6 % не вказали

Релігійна приналежність

Традиційною релігією естонців є Християнство у лютеранському та православному обряді. Проте менше третини населення вважає себе віруючими. Серед них більшість практикуючих християн-естонців — лютерани, російська меншість — православні Московського патріархату (ЕПЦ МП), естонська православна меншість — вірні Константинопольського патріархату (ЕПЦ КП). Існують спроби поновити язицьку релігійну практику.

Всього 32 % населення є членами церковних та релігійних груп::

14,8 % Естонська Євангельська Лютеранська Церква

13,9 % Православні (Естонська Апостольсько-Православна Церква та Естонська Православна Церква Московського Патріярхату).

набл. 6 000 Баптисти

набл. 3 500 Римо-католики

Також є декілька менших протестантських та іудейських громад.

Мова

Естонська мова разом із фінською та угорською належить до фіно-угорської сім'ї мов. Розмовляють в Естонії, РФ, Латвії, а також в окремих селах Кримського Татарстану, Абхазії, діаспорних поселеннях у Швеції, США і Канаді. Загальна кількість тих, хто володіє естонською мовою, перевищує 1 000 000 чоловік.

У 16 ст. існували дві літературні мови на основі північно-естонського і південно-естонського діалектів. Е.м. уніфікована у 1-й половині 20 ст.

В Е.м. 9 голосних і 16 приголосних звуків, багато дифтонгів. Властиві три ступені довжини у голосних і приголосних. Головний наголос падає на перший склад слова. За морфологічною структурою Е.м. — флективно-аглютинативна. Імена відмінюються по числах і відмінках, граматичний рід відсутній. Дієслово має відмінювальні і невідмінювальні форми. Синтаксичні зв'язки слів виражаються головним чином граматичними формами окремих слів і службовими словами. Кількість прийменників невелика. Порядок слів в реченні відносно вільний.

Лексика Е.м. включає давні фіно-угорські, прибалтійсько-фінські і власне естонські слова, а також багато давніх балтійських, германських і слов'янських запозичень (пізніші запозичення — з німецької, російської та інших мов).

Писемність на основі латинського алфавіту.

Видатний дослідник естонської мови — Йоганнес Аавік (Johannes Aavik). Він запровадив спрощену структуру речень, винаходив та залучав нові корені слів, позичаючи їх в діалектах естонської та фінської мови.

Армія Естонії

Збройні Сили Естонії, які офіційно називаються Оборонними силами Естонської Республіки, було відновлено у Визвольну війну 1918—1920 рр.

До 1927 року тривалість військової служби складала 2 роки. У 1927 році парламент прийняв закон про військову повинність, відповідно до якого військовозобов'язаними вважалися усі чоловіки у віці від 17 до 55 років. Дійсна військова служба тривала 12 місяців у піхоті, артилерії і кавалерії, в інших родах військ — 18 місяців.

Оборонні сили мали у своєму складі дві основні частини: кадрові збройні сили (сухопутні війська, повітряні та морські сили) і добровільну військову організацію «Кайтселійт». Сухопутні війська до початку 1940 року мали 2 піхотні полки, 13 окремих піхотних батальйонів, 1 кавалерійський полк, 6 артилерійських груп (до 200 польових гармат), 4 протитанкові роти (50 гармат), 1 полк бронепоїздів (10 потягів), 1 авто-танковий полк (40 танків і бронеавто), батальйон зв'язку, інженерно-саперний батальйон. Усі військові частини були зведені у 4 дивізії. Військово-повітряні сили Естонії складалися з 3 авіаційних дивізіонів, в яких нараховувалися близько 100 літаків, та зенітно-артилерійського полку. Військово-морські сили мали у своєму складі 2 дивізіони кораблів та морську фортецю. У ВМС нараховувалося 2 підводних човни, 1 торпедний катер, 2 мінних тральщики, 2 мінних загороджувача, сторожеві та допоміжні катери, а також 13 батарей берегової і 1 зенітної артилерії. До початку Другої світової війни чисельність усієї армії сягла майже 17 тис. осіб, з них 1500 офіцерів та 2400 кадрових унтер-офіцерів. У військовий час країна мала спроможність мобілізувати 147 тис. осіб. Військова організація «Кайтселійт» мала 13 дружин.

До 1940 року в Естонії діяли ефективна поліцейська система, нечисленна, але добре навчена армія і цивільна гвардія (організація «Кайтселійт»), яка нараховувала 60 тис. осіб. Усі ці сили були розпущені після анексії країни Радянським Союзом, а їхній командний склад репресований.

Сучасний стан

Восени 1991 року, після відновлення незалежності, Естонія приступила до створення системи внутрішньої безпеки й оборони. Оборонні сили Естонської Республіки у мирний час можна також поділити на дві частини: Оборонні війська, які мають у своєму складі сухопутні війська, повітряні та морські сили, і Кайтселійт.

Оборонні витрати Естонської Республіки здійснюються за рахунок державних субсидій з Держбюджету. Військові витрати складають близько 2 % бюджету. Естонія активно бере участь у миротворчій діяльності ООН і регіональних організацій. 1994 Естонія приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру».

Очолює державну оборону Президент Естонії, при ньому діє Рада державної оборони — дорадчий орган, який складається з голови Рійгікогу, прем'єр-міністра, командуючого Оборонними силами, міністрів оборони, внутрішніх справ та іноземних справ, голови комісії Рійгікогу з питань оборони. Державним центральним виконавчим органом, який здійснює оборонну політику естонської держави, є Міністерство оборони. Його основні завдання — фінансування та матеріально-технічне забезпечення Оборонних військ, а також розробка нормативних актів, необхідних для впровадження в життя державної оборонної політики. Командуючому Оборонними військами підпорядкований вищий орган оперативного військового управління — Головний штаб.

Оборонні війська комплектуються на основі 20-ї статті Закону про військову службу. Відповідно до цього закону, усі чоловіки, громадяни Естонії, у віці з 17 до 27 років зобов'язані пройти строкову військову службу у військах. Її тривалість не повинна перевищувати 12, але і не бути меншою від 8-ми місяців. Конституція передбачає військову повинність, але включає й альтернативну службу для осіб, які відмовляються служити в армії з релігійних та інших міркувань або переконань. З числа військовослужбовців строкової служби комплектуються деякі окремі частини Міністерства внутрішніх справ: прикордонна охорона, рятувальні підрозділи.

Чисельність Оборонних сил, за даними 1999 року, складала 5,8 тис. осіб, з них сухопутних військ — 5,2 тис., ВПС — 250 осіб, ВМС — 350 осіб. Сьогодні до складу Оборонних сил входять 8 батальйонів: окремі Тартуський, Пярнуський, Калевський, Віруський, Купер'яновський піхотні батальйони, окремий батальйон зв'язку, окремий сторожовий батальйон, батальйон тилового забезпечення, артилерійська група, зенітний дивізіон, Центр миротворчих операцій, Талліннська гарнізонна комендатура з окремими частинами та підрозділами.

Підготовка кадрів для Оборонних сил здійснюється в Балтійському коледжі оборони, в об'єднаних навчальних військових закладах Оборонних військ: вище військове училище, технічне училище, офіцерські курси удосконалення, школа бойової підготовки Оборонних військ.

На озброєнні ВМС Естонії знаходяться мінні тральщики «Сулєв», «Калєв», «Олєв», допоміжні кораблі «Ахти» і «Лайне».

Завданням ВПС є організація і проведення радіолокаційного спостереження за повітряним простором Естонії, а також обмін подібною інформацією з Латвією і Литвою у рамках балтійського проекту. Літаки Ан-2, Вілга-35 та вертольоти Мі-2 забезпечують транспортну та рятувальні операції Оборонних військ.

Кайтселійт — державна збройна громадська організація, до складу якої входять добровільні члени союзу та професійні військові. "Кайтселійт" формується на добровільних засадах, його членом може стати будь-який громадянин Естонії старший 17 років. Організація складається з 17 дружин, загальною чисельністю 8,1 тис. осіб, а також жіночих та молодіжних організацій (4 тис. осіб). Загальна чисельність "Кайтселійт" з усіма організаціями — близько 13 тис. осіб.

Крім сухопутних військ, ВМС та ВПС в Естонії створена морська прикордонна служба, служба безпеки (внутрішня і прикордонна).

Прикордонна охорона

Естонська прикордонна охорона була заснована 1 листопада 1922 року. Відновлена у вересні 1990 року. Того ж року був прийнятий закон про економічний кордон. Основними законами, які регулюють діяльність прикордонної охорони, є прийняті 30 червня 1994 року «Закон про державний кордон» і «Закон про прикордонну охорону».

Завданнями прикордонної служби є охорона державного кордону на суходолі і на морі. З 1995 року прикордонники займаються також пошуковими та рятувальними операціями на морі. Департамент прикордонної охорони, який входить до складу Міністерства внутрішніх справ, має у своєму складі 8 прикордонних районів, 49 прикордонних «кордонів» (застав), 42 прикордонних пункти, окремий дивізіон прикордонних кораблів та прикордонний повітряний загін. На озброєнні знаходяться 11 сторожових кораблів, 24 катери і 35 моторних човна.

Естонська прикордонна служба має угоди про співробітництво з Фінляндією, Російською Федерацією і Латвією. Прикордонників готують у навчальному центрі в Нарва-Йиесуу та вищому військовому училищі. Особовий склад прикордонників нараховує близько 2,8 тис. осіб.

Поліція

Днем створення поліції в Естонській Республіці вважається 12 листопада. З відновленням незалежності Парламент країни 20 вересня 1990 року прийняв Закон про поліцію, до якого у 1993 були внесені зміни та доповнення. 14 травня 1991 року Рійгікогу прийняв Закон про проходження служби в поліції. Зараз до складу естонської поліції входять: карний відділ, відділ охорони громадського порядку, центральна кримінальна поліція, охоронна поліція, центр судової експертизи та криміналістики. Згідно з адміністративним поділом, на території Естонської Республіки діє 17 префектур поліції. Освіту естонські поліцейські отримують в Поліцейському коледжі Академії внутрішньої оборони та Поліцейській школі в Пайкузі. Особовий склад поліції Естонії нараховує приблизно 4,1 тис. осіб.

 

Матеріал використано з сайту Вікіпедія - вільна енциклопедія