Олаф I (*1050 —†18 серпня 1095) — король Данії у 1086–1095 роках. Мав прізвисько «Голод».

Життєпис

Походив з династії Естрідсенів. Син Свена II, короля Данії, та наложниці. У 1080 році отримує титул ярла Ютландії. Згодом розпочав повстання проти свого брата короля Кнуда IV, втім зазнав поразки. Олаф втік з країни, а згодом опинився у заручниках у Роберта, графа Фландрського.

Після загибелі останнього у 1086 році стає новим королем Данії (його було обрано на тінзі у м. Виборг). Для цього Олафа обміняли: замість нього до Фландрії відправили іншого брата Нільса.

Його правління відзначилося посиленням податкового тиску, здирництвом. Декілька років поспіль був неврожай, що викликало голод (звідси прізвисько Олафа). Все спричинило селянські заворушення, що переросли у повстання.

Водночас король послабив вплив церкви на користь магнатів. Разом з тим країною ширилися чутки про дива на могилі вбито Кнута IV. Проти Олафа I виступив Рим за його підтримку антипапи Клемента III. Все це послабило владу Олафа. Тоді проти нього виступили брати Ерік та Нільс. В розпал цих подій Олаф I помирає 18 серпня 1095 року.

Інформація з сайту http://uk.wikipedia.org