Хардекнуд (Канут ІІ) (дан. Hardeknud (Knud 3), англ. Harthacanute, Canute II; *1018/1019 - †8 червня 1042) — король Данії з 1035 і Англії з 1040 року.

Хардекнуд був єдиним законним сином Канута I Великого від шлюбу з Еммою Нормандською. Канут проголосив його своїм спадкоємцем, оминаючи старших синів, однак після смерті Канута владу в Англії захопив Гарольд I. Хардекнуд тим часом був у в Данії, і не міг нічого вдіяти у відповідь через загрозу з боку Норвегії. Коли між ним і новим норвезьким королем Магнусом I Благородним було укладено мир (1038/1039) з угодою, що якщо хтось із них помре без спадкоємця, то інший успадкує його трон, Хардекнуд почав готуватися до вторгнення до Англії. Тим часом у березні 1040 Гарольд I помер, і Хардекнуд, який висадився у червні з військом, наказав, як свідчить Англосаксонський часопис, витягти тіло Гарольда з могили й кинути його в болото.

Хардекнуд був жорстоким і непопулярним правителем, принаймні в Англії. Щоб заплатити вікінгам, які прибули з ним, він різко збільшив податок («данські гроші»), й це навіть викликало 1941 року повстання у Вустері, коли мешканці міста вбили хускерлів короля, які прибули збирати податки. Повстання було жорстоко придушене, а місто практично зруйноване. Історія про леді Годиву, що проїхала конем оголеною вулицями Ковентрі, належить, мабуть, тому часу.

Щодо своєї сім'ї Хардекнуд, навпаки, діяв із турботою і заступництвом. Він покарав учасників вбивства свого єдинокровного брата Альфреда Етелінга, 1041 року повернув із заслання у Нормандію іншого брата Едуарда (сина Емми Нормандської і Етельреда II Нерозумного), зробивши його своїм співправителем і спадкоємцем (можливо, за рішенням Вітенагемота).

Хардекнуд не був одружений і не мав дітей, тож, коли у червні 1042 року він раптом помер на одному з бенкетів, англійці проголосили королем Едуарда, тоді як у Данії розгорнулася боротьба між Магнусом Норвезьким і Свейном II.

Разом з Хардекнудом скінчилася епоха данських королів в Англії.

Інформація з сайту http://uk.wikipedia.org