- Боснія і Герцеговина (босн. та хорв. Bosna i Hercegovina, BiH, серб. Босна и Херцеговина, БиХ) — конфедеративна держава у центральній частині Балканського півострова, що межує на півночі і заході з Хорватією, на сході з Сербією, на півдні і сході з Чорногорією; площа 51 197 км²; столиця Сараєво; рельєф: гірська країна, частина Динарських Альп,
вапнякові ущелини. Населення складає 3 879 296 чол. (2012 р.),
включаючи 48% мусульман-боснійців (суніти), 37% сербів, 14% хорватів.
- Голова держави — президент, посада переходить до одного з членів
Президії за принципом ротації на строк 8 місяців (Президія має
повноваження терміном 4 роки. Виробництво: цитрусові, овочі; залізо, вироби зі шкіри, текстиль; 3 державні мови.
- Географія
- Природа
- Понад 2/3 території Боснії і Герцеговини займають гірські хребти;
найважливіші з них — Боснійські Рудні гори (найвища точка гора Враниця 2107 м) та Динарське нагір'я (до 1913 м). В західних гірських районах поширений карст. На півночі вузька смуга низовини річки Сави. Клімат помірно континентальний. Головні ріки — Дріна, Босна, Врбас (праві притоки Сави), Неретва. На півночі (Боснія) поширені ліси з ялини, сосни; для півдня (Герцеговина) характерні вічнозелені чагарники. На півдні Динарського нагір'я, в районі міста Неум, Боснія і Герцеговина має невеликий вихід до однієї із заток Адріатичного моря (проте прибережні води належать Хорватії). При тому в м. Неум немає порту, та й сполучення між цим містом та рештою території держави слабке через гірські хребти.
- Історія
- В перші століття після Різдва Христового територія Боснії і Герцеговини входила до складу Римської імперії (Іллірія).
Про заселення Боснії і Герцеговини слов'янами точні відомості є
починаючи з VI ст. У XII столітті Боснія потрапляє у васальну залежність
від Угорщини. Спроби угорських королів посилити вплив католицької
церкви призвели до створення там місцевої патаренської церкви
(різновидність богомильства). На початку XIV століття бани (правителі)
Боснії розширюють свої володіння за рахунок сусідніх земель, у тому
числі приєднують Герцеговину. При бані Тврткові [1353—91] Боснія
добивається повної незалежності. У 2-й пол. XV століття Боснія і
Герцеговина, ослаблені феодальними міжусобицями, були завойовані
турками. Більшість феодалів прийняла іслам
і зберегла значною мірою свої володіння та привілеї. Також навернулася
більшість віруючих патаренської церкви, у той час як православні та
католики переважно залишилися вірними християнству. У 50—60-ті роки XIX
століття у Боснії і Герцеговині широко розгорнувся
національно-визвольний рух. У 1875 р. проти соціального і національного
гніту місцевих феодалів і турецьких властей вибухнуло велике
Герцеговинське повстання, підтримане Сербією і Чорногорією, внаслідок
чого Туреччина у 1876 р. опинилася в стані війни з Сербією і
Чорногорією, а потім і з Росією (1877–1878). За рішенням Берлінського конгресу 1878 р., який переглянув Сан-Стефанський мирний договір 1878 року, Австро-Угорщина
одержала право тимчасово окупувати Боснію і Герцеговину. Ця окупація
затягнулася на 30 років і закінчилася анексією австро-угорськими
імперіалістами (1908). Габсбурги здійснювали примусове онімечування
слов'янських народів, насаджували католицтво. Народи Боснії і
Герцеговини відстоювали свою незалежність. У 1918 р. Боснія і
Герцеговина увійшли до складу новоствореного Королівства Сербів,
Хорватів і Словенців (з 1929 р. — Югославія). Національні права народів
Боснії і Герцеговини в югославській державі ігнорувались. У 1941 р.
гітлерівські війська окупували Югославію. Народи Боснії і Герцеговини
повстали і вели вперту боротьбу проти фашистських окупантів і
маріонеткових режимів. Боснія і Герцеговина стали ареною масової
партизанської боротьби. Народно-визвольна армія Югославії в 1945 визволила Боснію і Герцеговину.
- Недавня історія
- Стала республікою Югославії в 1945, у результаті виборів 1990 комуністи були замінені націоналістами;
Сербсько-Хорватський конфлікт поширився на Боснію і Герцеговину,
сербська армія зайняла прикордонні райони в 1991. Республіка заявила про
суверенітет, але проти виступили серби, що хотіли, щоб республіка
залишилася частиною Югославії. Виникли жорстокі конфлікти на
національному ґрунті. У квітні 1992 ЄС і США визнали незалежність Боснії, і в травні вона була прийнята в ООН, але громадянська війна продовжувалася. Продовжувалися бої, серби висунули свою точку зору «етнічної чистоти». У 1993 план ООН мирного врегулювання конфлікту знову був відкинутий. Контингент сил ООН неодноразово піддавався нападам. У 1994 війська НАТО провели серію бомбардувань сербських позицій, щоб зняти блокаду Сараєва.
- Поділ Боснії і Герцеговини
- Адміністративний поділ
- Політичний устрій
- Особливості політичного устрою
- Представники етнічних меншин не мають права балотуватися ні на посаду
президента, ні до парламенту. Така можливість дається лише
представникам однієї з трьох основних етнічних груп: мусульман-боснійців, хорватів і сербів. Представники меншин вже виграли кілька процесів в Страсбурзькому суді,
що, однак, поки не призвело до зміни дискримінаційного закону. Правляча
партія - мусульманська Партія демократичної дії, яка перемогла вибори в
2005 році набравши 54,4 % голосів.
- Економіка
- В сільському господарстві північних районів важливе значення має
тваринництво. В долинах рік вирощуються зернові (переважно пшениця,
кукурудза, ячмінь, овес) і технічні культури (льон, цукрові буряки),
розвинуте садівництво. В південних районах — виноградарство,
тютюнництво, подекуди бавовництво.
- Інформація з сайту http://uk.wikipedia.org
|
