- Туркменістан (Turkmenistan)
- Республіка Туркменістан — держава в
Центральній Азії. Межує
з Казахстаном
на півночі, Узбекистаном
– на півночі і сході, Іраном і Афганістаном
– на півдні. На заході омивається Каспійським
морем.
- Площа 488,1 тис. км2.
- Населення 4,718 млн. чол. (2001).
- Столиця – м. Ашгабат.
- Офіц. мова – туркменська.
- Грошова одиниця – Туркменський
манат.
- Туркменістан – член ООН, СНД, Організації ісламської співпраці.
- З 1924 по 1991 Туркменістан входив до складу СРСР на правах союзної
республіки (Туркменська Радянська Соціалістична Республіка). Незалежність
Туркменістана була проголошена в жовтні 1991.
-
Історія
- У минулому Туркменістан належав до різних державних формацій; у 16 — 17 ст.
частина входила до Бухарського і Хівинського ханств, частина належала Іранові; у
1880-их pp. Туркменістан окупувала Росія; 1917—1921 він був тереном боротьби
народів Туркестану з радянськими окупантами; з 1921 — область у складі
Туркестанської АРСР; з 1924 — союзна республіка. Економічний і політичний
суверенітет оголошений у 1990. Туркменія підтримала збереження СРСР на
референдумі 1991 року. Президент Ніязов підтримав антигорбачовський путч у 1991
році. У жовтні 1991 була декларована незалежність після широкого схвалення на
референдумі. Республіка приєдналася до СНД у грудні 1991. У НБСЄ й ООН прийнята в
1992. Прийнято нову конституцію, обраний парламент у кількості 60 чоловік, Сахад
Мурадов став прем'єр-міністром.
-
Уряд і політика
- Нинішня система влади в Туркменістані сформувалася у 1992-1993 рр. За цей час
Комуністична партія республіки була перетворена у Демократичну партію, ради всіх
рівнів скасовані, і в той же час були сформовані нові органи центральної і
місцевої влади. Система влади, що склалася в Туркменістані, наближається до
авторитарно-монархічної форми управління державою, хоча за Конституцією
Туркменістан є республікою.
- Глава держави Сапармурат
Ніязов (1991—2006), Гурбангули
Бердимухамедов з 2006.
- Культ особистості С. Ніязова став складником державної ідеології (ім'ям С.
Ніязова названі: місто, два райони, корабель, Академія сільськогосподарських
наук, безліч вулиць, площ, шкіл, радгоспів і колгоспів - всього близько 1000
об'єктів).
- З приходом до влади Гурбангули Бердимухамедова культ Ніязова звісно
переглянуто і значною мірою скасовано. Зроблені деякі кроки з лібералізації і
відкритості режиму.
-
Президент
- Найвищою посадовою особою Туркменістану є президент, він водночас Голова
Кабінету Міністрів, голова Народної Ради (Халк Маслахати), голова Демократичної
партії (ДП та інші організації об'єднані у т.з. Рух національного відродження,
голова Ради Старійшин, Верховний головнокомандувач Збройних Сил, голова Ради
оборони і національної безпеки, керівник Цивільної оборони, президент
Гуманітарної асоціації туркмен світу.
- Президент Туркменістану володіє правом законодавчої діяльності; його укази
мають силу закону; він також має право ввести в країні надзвичайний стан.
-
Законодавча влада
- Парламент Туркменістану (Меджліс) складається з 50 депутатів. Діє на
постійній основі. Парламент ухвалює Конституцію, вносить до неї зміни, приймає
закони, призначає дати виборів Президента і Меджлісу, затверджує програму
діяльності Кабінету Міністрів і бюджет.
-
Народна Рада (Халк Маслахати)
- Народна Рада є найвищим органом представницької влади республіки. Вона
збирається в особливих випадках. У її роботі беруть участь 160 осіб: депутати
парламенту (50 ос.), стільки ж представників виконавчої влади, які призначаються
С. Ніязовим (міністри, керівники місцевих органів влади, старійшини і т.п.), а
також 60 народних представників, які обираються спеціально у Народну Раду. НР -
це особливий державний інститут. Він не має конкретних владних повноважень.
Однак приймає рішення з принципових питань життя республіки: вносить поправки в
Конституцію, приймає рішення про проведення референдумів, вносить рекомендації
щодо основних напрямків політичного, економічного і соціального розвитку
держави. Так, наприклад, 27 грудня 1995 р. Народна Рада проголосила Туркменістан
нейтральною державою. Органи влади, що об'єднують владу найвищої службової особи
(монарха) і законодавчу гілку влади, подібні НР у Туркменістані, функціонують у
близькосхідних монархіях - Йорданії, Бахрейні, Кувейті, Саудівській Аравії
(парламент з дорадчими повноваженнями).
-
Виконавча влада
- Ключовою фігурою у структурі виконавчої влади Туркменістану є хяким - глава
адміністрації велаяту (області), шахеру (міста), етрапа (району). Хяким є
представником Президента. Він несе персональну відповідальність за стан справ на
довіреній йому території перед С. Ніязовим.
-
Органи місцевого самоврядування
- Як органи місцевого самоврядування у Туркменістані діють т.з. генгеші, що
обираються з авторитетних представників населеного пункту (міста, села,
мікрорайону). У компетенцію генгеші входить: затвердження місцевого бюджету,
вирішення соціальних питань у межах міста, села, селища, мікрорайону,
вулиці.
-
Адміністративний устрій
- місто Ашгабад
- Ахалський
велаят. Столиця — смт Енев
- Балканський
велаят. Столиця — Балканабат
(Небіт-Даг)
- Дашогузький
велаят. Столиця — Дашогуз
(Ташауз)
- Лебапський
велаят. Столиця — Туркменабат
(Чарджоу)
- Марийський
велаят. Столиця — Мари.
-
Географія
-
Межує на півночі з Казахстаном
і Узбекистаном,
південно-сході з Афганістаном,
півдні з Іраном, на
заході омивається Каспійським
морем; площа 488100 кв. км; столиця Ашгабад; рельєф: близько 90 % країни
становлять пустелі, включаючи Кара-Кум
(площа близько 310800 кв. км), головна ріка Амудар'я.
- Берегова лінія Каспійського моря у межах Туркменістану на півдні порізана
слабко, а на півночі має звивисті контури, утворюючи затоки (Кара-Богаз-Гол,
Туркменбаші і Туркменську), півострови (Дарджа,
Челекен)
і коси; береги низинні піщані. На узбережжі розташовані острови Огурчинський,
Камишлиада та ін.
- У південній частині республіки простягаються гори Копетдаг
(висота - близько 2942 м); на північному заході від них розташовуються два
відособлених хребти: Малий Балхан (до 777 м) і Великий Балхан (до 1881 м). До
Копетдагу з півночі прилягає передгірна рівнина, що на заході зливається з
прикаспійською низинною рівниною. На південному сході у межах Туркменістану
заходяться північні передгір'я Паропамиза - височини Бадхиз (до 1267 м) і
Карабиль (до 984 м), розділені рікою Мургаб. На крайньому південному сході -
відріг Гіссарського хребта Кугітангтау (до 3139 м, найвища вершина республіки).
На заході - Красноводське плато (до 308 м), на північному заході - південна
окраїна плато Устюрт. На південь від Устюрту розташований Заузбойський
складчастий район, що становить собою систему куестових плосковершинних височин
(Капланкир, Челюнкри та ін.) і знижень, які їх розмежовують. У межах
прикаспійської низинної рівнини піднімаються: височини Небитдаг (39 м), Боядаг
(134 м), Кумдаг, Монджукли (27 м) та ін. На півночі і північному сході від
передгірної рівнини Копетдагу простягаються Каракуми, що розділяються на
Центральні (або Низинні) і Заунгузькі. У межиріччі Амудар'ї і Теджену
розташовуються Південно-Східні Каракуми. Для цих пустель характерні горбисті
напівзарослі піски; є ділянки барханних пісків; у зниженнях - такири і сори. У
межах Туркменістану знаходиться неширока смуга правобережжя Амудар'ї (піски
Сундукли).
-
Клімат
- Клімат різко континентальний, посушливий, з великою річною і добовою
амплітудами температур, малою вологістю повітря, високою випаровуваністю і
невеликою кількістю опадів. Характерні жарке і сухе літо, м'яка і малосніжна,
іноді холодна зима, коротка волога весна, суха осінь. Середня температура січня
- від -5 °С на північному сході до 4 °С у районі Атреку; абсолютний мінімум - 32
°С в Ташаузькій області, -29 °С у передгірній зоні Копетдагу і -10,3 °С на
півдні узбережжя Каспійського моря. Середня температура липня - 28 °С на
північному сході і 32 °С на півдні; абсолютний максимум - 49,9 °С (станція
Репетек). Опадів - 80 мм на рік у низов'ях Амудар'ї, до 150 мм у Каракумах,
200-300 мм у передгір'ях і полонинах, до 400 мм і більше у горах (максимум у
весняно-зимовий період). Сніговий покрив мінливий, зазвичай тримається кілька
днів (у північних районах і горах). Вітри постійні, переважають північно-східні,
північні, північно-західні; у передгір'ях Копетдагу влітку дме сухий жаркий
вітер гармсиль. При зміні сезонів - пилові бурі. Вегетаційний період 200-270
діб.
-
Водойми
- Близько 80% території Туркменістану позбавлена постійного поверхневого стоку;
ріки є тільки у південних і східному периферійних районах. Єдина багатоводна
ріка - Амудар'я, що
протікає по східній частині країни, має два повноводдя: навесні - менше (від
дощів і танення снігів у низьких гірських областях) і влітку - головне (від
танення льодовиків і снігів у високогірних районах). Амудар'я несе у своїх водах
величезну кількість наносів, що сприяють підвищенню родючості зрошуваних земель.
По Каракумському каналу води Амудар'ї дійшли до Бахардена - 900 км (1975). На
півдні найбільші ріки - Мургаб, Теджен і Атрек (влітку у низовинах пересихають)
- з весняними повенями; стік Мургаба і Теджена у зв'язку з будівництвом на них
водоймищ і проведенням Каракумського каналу врегульований. З північного схилу
Копетдагу стікає багато коротких рік, води яких майже повністю розбираються для
зрошення. Велику роль для пасовищного скотарства відіграють підземні води (часто
засолені). Значне місце у водному господарстві пустелі належить зимово-весняним
поверхневим дощовим водам. По долинах рік, Каракумському каналові розташовані
оазиси.
- Більша частина озер солоні; вони зустрічаються на каспійському узбережжі і в
руслі Узбою (найбільше з них - Куули). З прісних озер виділяються Ясхан
(використовується для водопостачання м. Небит-Даг) і Топиатан у долині Узбою. У
горах - озера карстового походження Коу-Ата (у Бахарденській печері) і Хорджунли
(у Кугитангтау).
- Ґрунти
- Сіро-бурі ґрунти (із вмістом гумусу менше 1%, різкою солонцюватістю і
нагромадженням гіпсу) займають плато Устюрт, Красноводське і Заунгузьке;
сіроземи (із вмістом гумусу від 1% до 3-4% і високою карбонатністю) - переважно
підніжжя і нижні схили гір. На передгірній рівнині поширені світлі сіроземи; у
нижньому поясі гір - типові сіроземи, вище - темні сіроземи. На найвищих
частинах гірських плато і хребтів Копетдагу і Кугитангтау - гірські коричневі
ґрунти. У Каракумах на значній площі - закріплені піски. У зниженнях -
солончаки, такири і такировидні ґрунти. У долинах рік - променево-сіроземні й
алювіально-лукові ґрунти. Близько 2% площі країни займають зрошувані ґрунти -
основний землеробський фонд республіки.
-
Економіка
- Туркменістан – індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості:
нафтогазодобувна та нафтопереробна, машинобудівна та металообробна, харчова,
легка. Транспорт- автомобільний, залізничний, трубопровідний, морський,
річковий. Гол. порт: Туркменбаші. Міжнародне летовище – в Агабаді.
- За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]:
ВВП – $ 2,3 млрд. Темп зростання ВВП – 5%. ВВП на душу населення – $486. Прямі
закордонні інвестиції – $ 2,7 млн. Імпорт – $ 69 млн. (г.ч. Україна – 16%;
Туреччина – 13%; РФ – 11%; Німеччина – 6,9%; США – 6,4%). Експорт – $ 26,2 млн.
(г.ч. Іран – 24%; Туреччина – 18%; Азербайджан – 6,9%; РФ – 4,7%; Таджикистан –
4,5%).
-
Енергетика
- Володіючи великими запасами природного газу (15-20 трлн. куб. м) і нафти
(1,5-2,0 млрд. т), Туркменістан увійшов до числа важливих експортерів паливних
ресурсів. Однак, проблеми транспортування і розвідки ускладнюють розвиток даного
сектора. Енерговиробництво також постраждало від змін в економіці, пов'язаних з
розпадом СРСР. Виробництво нафти становило 8,5 млн. т у 2006 проти 5,7 млн. т у
1988. Видобуток натурального газу і газоконденсату становив 67 млрд. куб. м у
2006 проти 88,3 млрд. куб. м у 1988. Dиробництво електроенергії зменшилося з
12,8 млрд. квт/год у 1988 до 10,8 млрд. квт/год у 2006. Відкриття на південному
заході країни великих запасів природного газу (2,8 трлн. куб. м) змусило планові
органи звернути увагу на необхідність централізованого керівництва нафтогазовим
господарством і енергетикою країни, що було реалізовано в рамках одного
міністерства.
- Країна експортувала в 47,7 млрд м3 за 2006 рік, головно через
територію Росії (газогін "Середня Азія-Центр", побудований за часів СРСР).
Великий попит і зросла ціна на енергоносії в світі підвищили увагу до
туркменських покладів газу. Міжнародні консорціуми пропонують транспортувати газ
в обхід території Росії і України, але через велику віддаленість, складні
географічні умови і політичну нестабільність в сусідів ці пропозиції перебувають
на стадії проектів.
-
Промисловість
- До основних галузей промисловості Туркменістану належать очищення і переробка
нафти і природного газу, виробництво скла, тканин (переважно бавовняних) і
одягу, харчова промисловість. Промисловий розвиток сповільнюється через
зменшення ринків збуту в країнах СНД і непередбачені стрибки світових цін на
сировину. Як і в інших секторах народного господарства, уряд шукає вихід у
співпраці з іноземними компаніями з метою модернізації виробництва. Але
залишаються не усунутими бюрократичні складності таких контрактів у
Туркменістані. Фактично розвиток відбувається в основному у нафтогазовій
промисловості.
-
Сільське господарство
- Після проголошення незалежності Туркменістану обсяг сільськогосподарського
виробництва знизився порівняно з кінцем 1980-х років. В цих умовах Туркменістан
змушений імпортувати продовольство.
- Більша частина орних земель Туркменістану, площа яких становить майже 810
тис. га, все ще використовується для вирощування бавовни. У 1980-х роках
Туркменістан виробляв понад 1,3 млн. т бавовни за рік. Приблизно чверть -
високоякісних сортів. На даний час бавовняні сівозміни частково заміняються
зерновими, що не тільки важливо для забезпечення продовольством, але й сприяє
більш раціональному використанню водних ресурсів. З інших культур вирощуються
кукурудза, дині, виноград і овочі. Незважаючи на різні плани передачі земель
фермерам, сільське господарство в основному залишається у державному секторі
економіки.
- Важливу роль відіграє тваринництво - розведення каракулевих овець,
тонкорунних кіз, верблюдів і племінних коней. Провідне місце належить
традиційній галузі тваринництва - вівчарству, на частку якого припадає приблизно
30% валової продукції цієї галузі сільського господарства. В основному
розводяться вівці каракульської і сараджинської порід.
-
Демографія
- За повідомленням Національного інституту державної статистики і інформації
Туркменістану («Туркменмілліхасабат»), за станом на 1 березня 2006 року
чисельність населення склала 6.786.400 чоловік. Стрімке зростання населення
(один з найвищих в світі) спостерігалося як в міських поселеннях (де живуть
47,4 % населення), так і в сільській місцевості (де зосереджено 52,6 % жителів
країни). У 2005 році на світло з'явився 900-тисячний мешканець столиці — Ашгабата. Такі
офіційні дані туркменської влади.
-
Тим часом експерти систематично висловлюють сумніву з приводу достовірності
національних оцінок чисельності населення Туркменії. Якщо вірити цим даним, воно
росте там набагато швидше, ніж в інших країнах Центральної Азії: за період з
1989 року воно збільшилося в 1,9 рази, тоді як в Таджикистані —
в 1,4; в Узбекистані —
в 1,3; у Киргизстані —
в 1,2 разу. Принаймні з 2000 року офіційна статистика Туркменії радикально
завищує приріст населення країни, якої в 1990-і роки складав 1 % в рік, а
останніми роками досягає, згідно офіційним цифрам, 3-6 %.
- Згідно даним, приведеним у прес-релізі Статкомітету СНД від 7 лютого 2006
року, тільки з початку 2001 по початок 2006 року населення Туркменії збільшилося
з 5.369.000 до 6.746.500 чоловік, або майже в 1,3 разу. При цьому навіть
офіційна туркменська статистика визнає, що народжуваність і смертність в країні
останніми роками не зазнали істотних змін в порівнянні з 1990-ми рр.
- За оцінками зарубіжних організацій, фактична чисельність населення набагато
нижча. Так, експертами Відділу народонаселення ООН кількість жителів країни на середину
2005 року оцінювалася в 4.833.000. Оцінка фахівців американського Бюро
інформації про населення (PRB) на ту ж дату — 5,2 млн.
- Щорічник ЮНІСЕФ «Social Monitor 2003» і щорічник Статкомітету СНД «СНД в 2001
році», спираючись на дані, надані туркменським Статкомітетом, приводять наступну
чисельність постійного населення Туркменії: на початок 1996 року — 4.528.000,
1997 р. — 4.605.500, 1998 р. — 4.681.000, 1999 р. — 4.738.000, 2000 р. —
4.790.000, 2001 р. — 4.845.300, 2002 р. — 4.889.000 чоловік. Далі туркменські
власті заявили про серйозне коректування даних про чисельність населення, не
пояснивши причин такого коректування.
- На базі даних щорічника ЮНІСЕФ «Демоскоп» оцінив населення Туркменії до 1
січня 2006 року в 5.051.000 чоловік
- 1970 — 2 159 000, (у тому числі — у
тис. — 1417 туркменів, 313 росіян, 180 узбеків, 68 казахів, 36 татар, 35
українців)
- 1979 — 2 759 000
- 1990 — 3500 тис. (туркменів 72 %, росіян
10 %, інших 18 %)
- 2002 — 4 603 244
-
Українці
- За переписом 1926 року в Туркменії жило
6 781 українців (4927 чоловіків і 1854 жінок);
- 1959 — 20955 (1,4 % всього населення);
- 1970 — 35398 (1,6 %), у тому числі 29488 у містах, 5912 у селах; в Ашхабаді
українці становили 10 994 (4,3 % всього населення). 64,9 % українців вважали
українську мову рідною, крім того, 8 % вільно нею володіли.
-
Здравниці
- На території Туркменістану розміщено кілька широко відомих здравниць, серед
яких найбільшою популярністю користуються санаторії "Моллагара", "Байрамалі" та
"Арчман". Кожний з них зв'язаний з цілющими мінеральними водами і грязями, що
лікують найрізноманітніші, у тому числі й складні системні захворювання нирок,
серця, нервової системи, при порушеннях опорно-рухового апарату, травмах хребта
і спинного мозку. Туристичний потенціал цих курортних і лікувальних комплексів
величезний.
|
