- Китайська Народна Республіка
???????
???????
Чжунхуа
Женьмінь Гунхего
-
- Китайська Народна Республіка (кит.
???????/??????? - Чжунхуа Женьмінь Гунхего) — держава у Східній
Азії, межує на півночі з Монголією, на
північному заході з Казахстаном,
на північному сході з Російською
Федерацією та Північною
Кореєю, південному заході з Індією та Непалом, півдні з Бутаном, М'янмою (раніше Бірма), Лаосом і В'єтнамом, на
південному сході перебуває Південно-китайське
море; має площу 9596960 кв. км; столиця Пекін; рельеф: дві третини
займають гори і пустелі (на півночі і заході), включаючи пустелю Гобі на півночі, на сході рівнина
зрошується з річок Хуанхе (Жовта річка), Янцзи і Сіцзян.
Глава держави Ху Цзиньтао з 2003, глава
уряду Вень Цзябао з 2003; політична система
соціалістична республіка; експорт: чай, м'ясні продукти, шовк, бавовна, нафта,
мінерали (найбільший виробник вольфраму і антимонію), хімікати, вироби легкої
промисловості; населення 1,306,313 тис. (2005), в основному етнічні китайці (хань), до
інших етнічних груп відносяться тибетці,
уйгури і
джуанги;
Китай найбільш населена країна в світі; мови китайська,
кантонский й інші діалекти; новітня історія: Китайська народна республіка була
проголошена Мао
Цзедуном в 1949, було ухвалено
конституцію на кшталт радянської. Китай став членом ООН в 1971, дипломатичні відносини з США встановлені в 1979. Останніми роками здійснено деякі економічні реформи,
нормалізувалися відносини з закордонними країнами, відбулися продемократичні
виступу молоді (на площі Тяньаньмень).
-
Географія
- Китай розташований у Центральній і Східній Азії і є одною з найбільших за
площею держав світу. На сході омивається водами Жовтого,
Східно-Китайського
і Південно-Китайського
морів Тихого
океану. Має численні острови, найбільші - Тайвань і Хайнань.
На півночі Китай межує з Росією і Монголією, на
заході і півдні - з Афганістаном,
Індією, Непалом, Сіккімом, Бутаном, Бірмою, Лаосом і В'єтнамом, на
північному сході - із Корейською Народно-Демократичною
Республікою.
- У природному відношенні поділяється на східну частину, розташовану в межах
Східної Азії, і західну - Центральна Азія.
-
Рельєф
- Китай - переважно піднесена країна, що характеризується значними амплітудами
висот і складною орографією. Чітко виділяються Тибетське нагір'я на південному
заході; розташований північніше - пояс Центрально-азійських рівнин і
плоскогір'їв, що простягнувся широкою смугою із заходу на схід; область низинних
рівнин Східного Китаю з окраїнними горами.
- Тибетське
нагір'я - найбільш піднесена частина Китаю. Середня висота цокольних
плоскогір'їв перевищує 4 тис. м, окремі вершини піднімаються вище 6-7 тис. м.
Нагір'я включає комплекс великих рівнин Джангтанг, безстічні плоскогір'я
Центрального Тибету, а також ряд внутрішніх хребтів (Гандісишань, Танглаї та
інші) і могутні гірські спорудження - Куньлунь на півночі, Сіно-Тибетські гори
на сході, Гімалаї на півдні й Каракорум на заході. Дві інші гірські системи
продовжуються за межами Китаю.
- Пояс Центральноазіатських рівнин і плоскогір'їв із переважною висотою близько
1200 м включає на заході Кашгарську рівнину і Джунгарську рівнину, розділені між
собою хребтами Східного Тянь-Шаню. До них із південного сходу приєднується
низинна Турфанська западина, дно якої лежить нижче рівня моря (-154 м). На сході
знаходяться рівнини і плато Гашунскої Гобі, Ала-шань і Ордос, відокремлені
горами Бейшань, Валашань та Іньшань. На сході і північному сході розташовані
рівнини східної Гобі й Багри.
- Область низинних рівнин Східного Китаю простягнулася з півночі на південь,
головним чином, уздовж узбережжя Жовтого моря. Найпівнічніше положення займають
низовини Саньцзян і Північно-Ханкайська, далі випливає розташована у великій
міжгірній западині рівнина Сунляо, південніше - Велика Китайська рівнина, що
переходить на півдні в рівнини басейну нижнього й середнього плину ріки Янцзи.
Райони, обрамлені горами (Жехе, Яньшань, Тайханшань, Наньлин, Юньнаньське
нагір'я, частково Хінган і Маньчжуро-Корейські гори).
-
Клімат
- Східні райони Китаю знаходяться під впливом мусонної циркуляції атмосфери.
Взимку могутні потоки холодного повітря з внутрішніх районів Азії (зимовий
мусон) приносять на схід суху ясну погоду. Улітку Східний Китай знаходиться під
впливом океанічних східних мас (літніх мусонів). Мусонна циркуляція позначається
насамперед на режимі тепла й атмосферного зволоження. Для клімату Східного Китаю
характерні порівняно невисокі температури повітря і їх великі сезонні коливання.
Середні температури січня у Харбіні - 20,4 °С, у Пекіні - 4,6 °С, липня,
відповідно, 23 °С і 26 °С. Річна кількість опадів у Східному Китаї коливається в
межах від 500 до 2000 мм (місцями більше), зменшуючись до півночі й
північно-заходу. Жарке літо (у Турфанській западині середня температура липня
34°С) змінюється холодною зимою, нерідко із сильними морозами. Середня
температура січня на Півночі Китаю, у Хайларі, -28 °С, на Заході, в Урумчі,
-14,9 °С.
- Опадів випадає мало (на рівнинах менше 250 мм, а на Кашгарській рівнині, у
Цайдамі й деяких інших районах Західного Китаю близько 50 мм). Випадають вони
нерівномірно, головним чином, улітку. На Тибетському нагір'ї клімат суворий, з
низькими зимовими й літніми температурами. У Гартоці (верхів'я р. Інд) середня
температура січня -11,8 °С, липня 11,8 °С. Значні коливання температур
відзначаються також протягом доби. Звичайні явища природи - сильні вітри. У
східній частині нагір'я річна кількість опадів коливається від 250 до 750 мм,
західна частина більш суха.
- У високогір'ях Китаю розвинуте заледеніння. У Східному Тянь-Шані льодовики
знижаються до 3200-5000 м, у Тибетському нагір'ї - до 5500-6000 м. Могутнє
заледеніння є в Каракорумі, Гандисішані, Куньлуні, на Сході Гімалаїв. Однак
через сухість клімату площа льодовиків порівняно невелика (близько 100 тис.
км2).
-
Водойми
- Східна частина Китаю має значний поверхневий стік і розгалужену річкову
мережу. Для гідрологічного режиму річок цієї частини країни характерним є вкрай
нерівномірний внутрішній річковий розподіл стоку: максимум його доводиться на
вологий сезон, а в сухий період року він зовсім незначний. У період літніх дощів
трапляються бурхливі повені, які нерідко викликають водні катастрофи на Янцзи, Хуанхе, Хуайхе
й інших річках. Для запобігання розливів і повеней русла багатьох річок були
обваловані. Споруджено ряд гідротехнічних споруджень і водоймищ (головним чином,
у басейні р. Хуайхе) для регулювання стоку. У басейні нижнього плину р. Янцзи
числені озера, найбільші з яких - Дунтинху,
Поянху, Тайху.
Озера є природними регуляторами стоку: вони приймають паводкові води і
повертають їх. Річки й озера Східного Китаю широко використовуються для
судноплавства, іригації й рибальства. На Північному Заході Китаю річки мілкі, на
великих просторах поверхневий стік відсутній.
- Звичайно вони маловодні, стікають у безстічні западини, живлячи озера або,
гублячись у пісках. Більшість річок у сухий період пересихає. Великі річки -
Яркенд, Аксу (складові Тариму) живляться у горах, для їхнього водного режиму
характерна літня повінь. Річки Центральної Азії й рівнин Північно-Східного Китаю
кілька місяців сковані льодом. Річкові води на заході широко використовуються
для зрошення.
- Гідрографічна мережа західної й центральної частини Тибетського нагір'я не
має зовнішнього стоку, живлячи численні, переважно солоні, озера. Річки тут
маловодні і на тривалий час промерзають до дна. На сході і півдні нагір'я
розташовані джерела найбільших рік Азії (Хуанхе, Янцзи, Меконгу, Салуіна,
Брахмапутри, Інду). У Північно-Західному Китаї і на Тибетському нагір'ї багато
озер, найбільші з яких - Кукунор, Лобнор, Баграшкьоль, Намцо, Селінг. Безстічні
озера часто мають солону воду.
-
Адміністративний поділ
-
Китайська Народна Республіка здійснює адміністративний контроль над 22
провінціями; при цьому уряд КНР вважає Тайвань своєю 23-ою
провінцією. Окрім цього, до КНР також входять 5 автономних районів, де
проживають національні меншини Китаю; 4 муніципальних утворення, відповідних
містам центрального підпорядкування, і 2 спеціальних адміністративних району під
управлінням КНР.
- Відповідно до Конституції КНР, у країні прийнятий триступінчастий
адміністративний розподіл:
- країна розділена на провінції, автономні райони і міста центрального
підпорядкування;
- провінції й автономні райони розділені на автономні округи, повіти,
автономні повіти і міста;
- повіти й автономні повіти розділені на волості, національні волості і
селища.
- Автономні райони, автономні округи й автономні повіти є територіями
національної автономії. У разі потреби держава може засновувати особливі
адміністративні райони.
- Таким чином, адміністративно-територіальний поділ КНР: 22 провінції, 5
автономних районів і 4 міста центрального підпорядкування. Це об'єднуються
терміном «континентальний Китай», куди зазвичай не входять Гонконг, Макао і Тайвань.
-
Список адміністративних утворень КНР
-
-
Населення
- За чисельністю населення Китай займає перше місце у світі. Тут проживає
1,29533 млрд. осіб. Щільність населення Китаю також велика. Населення розміщене
дуже нерівномірно: райони Східного Китаю густонаселені, в районах Західного
Китаю чисельність населення невелика, чисельність селян величезна, а городян -
незначна. Чисельність населення зростає швидко. З огляду на серйозність
демографічного питання, починаючи з середини 70-х років Китай приступив до
контролю за народжуваністю, у результаті коефіцієнт народжуваності в країні став
щорічно знижуватися. У Китаї проживають представники 56 національностей, ханьці
складають понад 92% загальної чисельності населення Китаю, вихідців інших 55
національностей - менше 8%. Найбільш численною етнічною групою є чжуани - понад
15 млн., найменш численною - лоба (понад 2000 осіб). Ханьці розселені по всій
країні. Хоча частка нацменшин у населенні Китаю не значна, однак площа їхнього
розселення досить велика і складає 50 - 60% усієї території Китаю. Ханьці мають
власну мову і писемність. Китайська мова вживається як у країні, так і за її
межами. Хуейці й маньчжури також вживають китайську мову. Інші 53 національності
вживають, головним чином, свої мови, 23 національності мають свою писемність.
Протягом тривалого часу між ханьцями і нацменшинами встановилися широкі
політичні, економічні і культурні зв'язки, відносини взаємної залежності і
спільного розвитку.
-
Національності
- Ханьці:
чисельність - близько 1,159 млрд., розселені по всій країні, вживають китайську
мову.
- Монголи:
чисельність - понад 4,8 млн., раніше вели кочовий спосіб життя, тепер в
основному осіли.
- Хуейці: чисельність - 8,6 млн., розселені по всій країні, сповідують іслам.
- Тибетці:
чисельність - близько 4,6 млн., 2,1 млн. з них проживає компактно в Тибету і
сповідують тибетський буддизм.
- Уйгури: чисельність -
близько 7,2 млн., сповідують іслам.
- Мяочани: чисельність - близько 7,4 млн., вони широко розселені по багатьом
районам країни.
- Іяни: чисельність - 6,5 млн., це одна з найдавніших національностей Китаю.
- Чжуани: чисельність - понад 15 млн., 13 млн. з них компактно проживають у
Гуансі-Чжуанському автономному районі.
- Буітяни: чисельність - близько 2,54 млн., головним чином проживають у деяких
районах провінції Гуйчжоу.
- Корейці:
чисельність - близько 1,9 млн., Яньбянь-Корейський автономний округ провінції
Цзілінь - місце їхнього компактного проживання.
- Маньчжури:
чисельність - близько 9,82 млн., вони займають друге місце серед нацменшин
Китаю, поступаючись лише чжуанцям.
- Дунці: чисельність - понад 2,5 млн., розселені в Гуйчжоу, Хунані й Гуансі.
- Яотяни: чисельність - понад 2,13 млн. чоловік.
- Байці: чисельність - близько 1,6 млн., більшість з них проживає в
Да-Байському автономному окрузі в провінції Юньнань.
- Туцзяни: чисельність - близько 5,7 млн., проживають в Уліншаньському районі
на стику провінцій *Хунань, Хубей, Сичуан і Гуйчжоу.
- Ханійці: чисельність - близько 1,25 млн.
- Казахи:
чисельність - близько 1,11 млн., сповідають іслам.
- Дайці: чисельність - понад 1,02 млн., більшість з них - прихильники хінаяни.
- Ліяни: чисельність - понад 1,11 млн., переважно проживають у центральній і
південній частинах провінції Хайнань.
- Лісуанці: чисельність - близько 580 тис., вони компактно проживають у
провінціях Юньнань і Сичуан.
- Вайці: чисельність - близько 350 тис., розселені у південно-західній частині
провінції Юньнань.
- Шеяни: чисельність - 630 тис., переважна більшість проживає в провінціях
Фуцзян і Чжецзян.
- Гаошаньці: чисельність - 340 тис., розселені в провінції Тайвань.
- Лахутці: чисельність - 410 тис., проживають у Південно-Західному Китаї.
- Шуйці: чисельність - 340 тис., компактно проживають у провінції Гуйчжоу і
Гуансі-Чжуанському автономному районі.
- Дунсяни: чисельність - 370 тис., компактно проживають у провінції Ганьсу.
- Цзінпотяни: чисельність - 110 тис., компактно проживають у Юньнані.
- Булані: чисельність - близько 80 тис., проживають у Юньнані.
- Киргизи: чисельність - близько 140 тис., місце їхнього проживання -
Сіньцзян.
- Туйці: чисельність - 190 тис., проживають у провінціях Цінхай і Ганьсу.
- Даури: чисельність - 120 тис., розселені уздовж берегів ріки Неньцзян на
Північному сході Китаю.
- Мулаотяни: чисельність - 150 тис., проживають у Гуансі.
- Цянці: чисельність - понад 190 тис., проживають у провінції Сичуан.
- Салари: чисельність - понад 90 тис., проживають у провінціях Цінхай і
Ганьсу.
- Таджики: чисельність
- понад 30 тис. чоловік, компактно проживають у Сіньцзяні.
- Маонаньці: чисельність - понад 70 тис., проживають у Гуансі.
- Гелаотяни: чисельність - понад 430 тис., проживають у Гуйчжоу.
- Сіботяни: чисельність - понад 170 тис., розселені в провінціях Ляонін,
Цзілінь, Хейлунцзян, сповідають ламаїзм.
- Ачани: чисельність - 20 тис., проживають у провінції Юньнань.
- Пумійці: чисельність - 20 тис., проживають у Юньнані.
- Нусуанці: чисельність - 20 тис., проживають у Юньнані, сповідують первісну
релігію.
- Узбеки: чисельність - 14
тис., проживають у Сіньцзяні.
- Росіяни: чисельність
- 13 тис. , проживають у Сіньцзяні.
- Евенки: чисельність - 26 тис., проживають у Внутрішній Монголії.
- Насійці: чисельність - 270 тис., проживають у Юньнані.
- Баоанці: чисельність - 12 тис., проживають у Ганьсу.
- Деанці: чисельність - 15 тис., проживають у Юньнані.
- Юйгури: чисельність - 12 тис., проживають у Ганьсу.
- Татари: чисельність -
близько 4000, проживають у Сіньцзяні, сповідують іслам.
- Лобайці: чисельність - 2000, проживають у Тибету, сповідують первісну
релігію.
- Цзінотяни: чисельність - 18 тис., проживають у Юньнані.
- Дулуни: чисельність - 5 тис., проживають у Юньнані.
- Орочони: чисельність - 6 тис., проживають у Внутрішній Монголії.
- Хечжейці: чисельність - 4 тис., проживають уздовж берегів річок Сунхуацзян,
Хейлунцзян й Уссурі.
- Меньбайці: чисельність - 7000, розселені у Тибету і вживають тибетську мову.
- Цзінці: чисельність - 18 тис., проживають у південній частині Гуансі.
-
Територіальні питання
- КНР претендує на суверенітет над островом Тайвань і декількома
прилеглими островами, куди після перемоги комуністичного режиму втік повалений
уряд Чан
Кайши і де продовжує існувати Республіка
Китай, яка весь цей час знаходиться під заступництвом США. КНР розглядає Тайвань і
прилеглі острови як частину своєї держави. Керівництво Республіки Китаю також
претендує на суверенітет над всією територією КНР, хоча останнім часом у ній
посилюється рух за те, щоб оголосити Тайвань окремою державою.
- У західній літературі часто райони, що знаходяться під контролем КНР,
іменують континентальним Китаєм, при цьому звичайне це поняття не включає так
звані спеціальні адміністративні райони — Гонконг і Макао (колишні британська і
португальська колонії, що возз'єдналися з КНР лише в кінці XX століття).
- Згідно угоди, укладеної з Великобританією
в 1989, Сянган (Гонконг) перейшов під
управління КНР як спеціальний адміністративний район 1 червня 1997, а остання португальська колонія Макао (Аоминь) — в
1999.
- Деякі територіальні питання виникли у Росії і Китаю в 2005 році, коли Росія
поступилася КНР декількома островами недалеко від Хабаровська
(У тому числі і західну частину острова Великий Уссурійський).
-
Економіка
- КНР — потужна аграрно-індустріальна країна. Розвиваються традиційні галузі
промисловості – текстильна, вугільна, чорна металургія, фосфорно-фаянсове
виробництво, також створені нові галузі – нафтопереробна, газова, хімічна,
авіаційна, космічна, електронна, машинобудування, приладобудування. Китай займає
провідні позиції в світі з видобутку вугілля, цементу, виробництва мінеральних
добрив, сталі, електроенергії. Розвинені сучасні види транспорту. Довжина (1996,
тис. км) залізниць 72,9, автошляхів 1157. Гол. морські порти: Шанхай, Тяньцзінь
з Сіньганом, Далянь, Гуанчжоу з Хуанпу, Чжаньцзян, Ціньхуандао, Ціндао. В країні
діють бл. 500 внутрішніх і 60 міжнародних авіаліній.
- Виробництво електроенергії - 1007 млрд кВт·ч (1995), головним чином на ТЕС. У
1995 в структурі енергобалансу в Китаї домінувало кам'яне вугілля (73%), за ним
слідувала гідроенергія (19%), нафта (6%) і атомна енергія (1%). Згідно з
офіційними даними, за 2002 р. споживання енергії в Китаї виросло на 20%. Китай
і, в меншій мірі, Індія, згідно з більшістю прогнозів будуть задавати темпи
зростання споживання енергії в світі в найближчі півстоліття. Китай випереджає
всі країни світу за потенційними запасами гідроенергетичних ресурсів. За даними
Міжнародного енергетичного агентства (IEA), природний газ у 2003 покриває всього
2% потреб Китаю в енергоносіях. Китай до 2010 р. розраховує подвоїти споживання
газу. Спостерігається зростаюча залежність країни від імпорту нафти з
нестабільних країн близькосхідний регіону: незважаючи на високі ціни на цю
сировину, тільки за перше півріччя 2003 обсяги китайського нафтоімпорту виросли
на 33%.
-
|
