- Султанат Занзібар або Занзіба?рський султана?т — держава-султанат на Занзібарі, що
існувала як окреме державне утворення з XIX ст. до
1964 року, відколи є частиною держави Танзанія.
-
Історія
- Занзібар було виділено як удільне володіння молодшим членам династії
правителів Оманського
султанату (султанат Маскат) Бу Саїді. Влада занзібарського султана сягала
не лише островів Занзібар (Унґуджа і Пемба), а й східно-африканського
узбережжя, зокрема від 3° півн.ш. (Варшейх) до 10° півд.ш. (бухта
Тунгі). Велась активна торгівля рабами, прянощами, слоновою
кісткою тощо; на Занзібарі було розгорнуте широке будівництво.
- Наймогутніший з оманських султанів Саїд ібн Султан у 1853 році навіть задумав перенести столицю держави з Маскату до Занзібару
для контролю над підкореними східно-африканськими територіями. Але вже 1861 року за правління хафіса (намісника)
Маджід ібн Саїда (1861—1870) Занзібарський султанат відокремився від Оманського,
заручившись підтримкою британців,
які активно колонізують східну Африку з поч. ХІХ
ст..
- До сер. 1880-х рр. Занзібар знаходився у сфері впливу Британської імперії,
хоча формального протекторату
не було встановоено. Активізація німецької
колонізації у 2-й пол. ХІХ ст., зокрема нападки на володіння Занзібарського
султанату на узбережжі, призвела до укладення обома державами т.зв. Занзібарського
договору в 1890 році, за яким
материкові володіння Занзібарського султанату були поділені між Німецькою
Східною Африкою і Британською Східною Африкою, а сам
Занзібарський султанат ставав британським протекторатом.
- Однак протекторат протримався недовго. 27 серпня 1896 року внаслідок т.зв. Англо-занзібарської
війни, відомої як найкротша війна в світовій історії (за книгою
рекордів Гіннеса), султана Халіда ібн Баргаша було вигнано, й
поставлено угодного британцям правителя.
- У 1-й пол. ХХ ст. на Занзібарі встановився маріонетковий султанський режим,
повністю підконтрольний Великобританії,
проте слід визнати, що формально Занзібар лишався напівсамостійним державним
утворенням.
- Боротьба проти британського і султанського панування активізувалася на
Занзібарі після Другої
світової війни, і в значній мірі підживлялася з континенту (з Танганьїки).
- 10
грудня 1963 року було проголошено
державну незалежність Занзібару. 16 грудня цього ж (1963) року новостворену країну було прийнято до
ООН. Але вже
12 січня
1964 року на Занзібарі відбувалася
антифеодальна революція,
в результаті якої султан Джамшид ібн АбдАллах був скинутий з престолу і
вигнаний з країни, що й знаменувало собою кінець існування султанату й
прискорило входження Занзібару за декілька місяців до новоствореної держави Танзанія.
-
Правителі Занзібару з династії Бу Саїді
- Халід ібн Саїд, *1819,
хаміс (намісник) Занзібару (1828—1854), син Саїда ібн Султана, Оманського
султана (султанат Маскат, 1806—1856)
- Маджід ібн Саїд, *1834, хаміс
Занзібару (1856—1861), султан Занзібару (1861—1870), брат
попереднього
- Баргаш ібн Саїд, *1837, султан
Занзібару (1870—1888), брат попереднього
- Халіфа ібн Баргаш, *1852, султан
Занзібару (1888—1890)
- Алі ібн Саїд, *1854, султан
Занзібару (1890—1893), брат Баргаша ібн Саїда
- Хамад ібн Тувайні, *1857, султан
Занзібару (1893—1896), син Тувайні ібн Саїда, Оманського султана (1856—1866)
- Халід ібн Баргаш, *1874, султан
Занзібару (1896), †1927
- Хамуд ібн Мухаммад ібн Саїд, *1853, султан Занзібару (1896—1902)
- Алі ібн Хамуд, *1884, султан
Занзібару (1902—1911)
- Халіфа ібн Харуб ібн Тувайні, *1879, султан Занзібару (1911—1960)
- АбдАллах ібн Харуб ібн Тувайні, *1910, султан Занзібару (1960—1963)
- Джамшид ібн АбдАллах, *1929,
султан Занзібару (1963—1964)
-
|
